Творчість учителя
Творчість є однією із складних і таємничих явищ людського життя. Це діяльність, що породжує щось якісно нове і відрізняється неповторністю, оригінальністю та певною унікальністю. Педагогічна творчість спрямована на особистість учня, що розвивається. Творчість учителя виявляється насамперед у прагненні й умінні постійно вдосконалювати свою педмайстерність, відкидати застарілі, знаходити нові, більш досконалі методи практичної реалізації вимог часу, творчо застосовувати надбання передового досвіду, досліджувати свою роботу. Одним із завдань
Сьогодення вимагає творчого вчителя. Творчу особистість може навчити й виховати тільки творча особистість. До творчості вчителя спонукає сьогоднішній учень — розвинена й нестандартна особистість, вимоглива до свого наставника. Крім того, творчий характер закладений в самій суті вчительської професії. Адміністрація школи сприяє вивільненню часу вчителя для творчості.
Відомий вислів В. О. Сухомлинського: » Вільний час учителя — це корінь, який живить джерела педагогічної творчості» — є гаслом та реальністю нашого колективу.
Будь-яке творче починання педагога є науково обгрунтованим. Саме наука вкладає в руки вчителя обгрунтовану, вивірену цілісну методику творчої діяльності:Діагностика — аналіз діяльності школи, педагогічної ситуації, вихід на проблемно-орієнтовний аналіз. Моя роль, як заступника директора, у діагностичному процесі залежить від посадових обов’язків й визначається дієсловами: вивчаю, досліджую, організовую, направляю, координую, беру участь, вношу корективи, регулюю, інтерпретую, оцінюю. При діагностуванні використовую комплекс науково-педагогічних методів дослідження, в тому числі тестування, анкетування, бесіда, спостереження, вивчення шкільної документації, узагальнення досвіду творчо працюючих вчителів.
На основі аналізу визначаю мету, шляхи й засоби її досягнення. Цілепокладання — віддалені в близькі цілі або блок операційно поставлених цілей. Моя головна мета — створити умови, які забезпечать різнобічний і творчий розвиток особистості педагога, підвищення на цій основі його кваліфікації, професіоналізму, продуктивності діяльності. Мета трансформується у задачу, якщо у формуванні вказуються засоби її досягнення Наприклад, визначити для кожної категорії вчителів шляхи і форми підвищення професійного рівня на основі підсумків атестації й аналізу проблем у практичній діяльності.
Прогнозування — передбачення майбутніх потреб, тенденцій розвитку можливих проблем, шляхів і засобів їх вирішення, можливих наслідків. Цілі близькі до прогнозів. Ті та інші орієнтовані на майбутнє.
Але цілі визначаються раніш прогнозування і є основою для прогнозування перспектив розвитку. Вміння передбачити майбутні вимоги соціуму до школи, бачити шляхи перебудови школи у багато чому залежать від законів суспільного розвитку й педагогічної діяльності, досвіду, гнучкості й інтуїції управлінців. Прогноз складається на основі виявлення протиріч між очікуваними й фактично досягнутим результатом. Проектування — для реалізації цілей необхідна концепція й програма розвитку школи. Разом з директором школи здійснюємо проектувальну діяльність: створюємо концепцію, програми розвитку навчального закладу.
Конструювання. Велике значення в управлінні мають здібності заступника директора з навчально-виховної, методичної діяльності конструювати психолого-педагогічний вплив на вчителів і дітей. Це розробка основних напрямків, конкретного змісту діяльності.
Планування роботи. Найбільш поширеною формою є річний план ш