До проблем науково-дослідницької роботи учнів у сучасній школі
ДО ПРОБЛЕМ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЦЬКОЇ РОБОТИ УЧНІВ У СУЧАСНІЙ ШКОЛІ.
Прус Ірина Євгенівна
Вчитель хімії
Реформування освіти передбачає відновлення змісту навчання з орієнтацією на «ключові компетентності», оволодіння якими дозволить учням вирішити різні проблеми в професійному, соціальному, повсякденному житті.
Компетентний — значить знаючий, обізнаний у певній галузі; що має право за своїми знаннями або повноваженнями робити або вирішувати що-небудь, судити про щось.
Згідно з визначенням Міжнародного департаменту
Таким чином, місія сучасної школи, направлена на здобуття базових знань учнями для подальшого навчання, значно поширюється. Сучасна школа прийняла на себе раніше не притаманні їй функції — становлення учня
Цей процес не може не торкнутися шкільного вчителя, саме він повинен кваліфіковано розібратися в різноманітті наукової праці і запропонувати учням проведення наукових досліджень. Є думка, що існують три напрямки впровадження науки в школу. Перший — це розвиток наукового мислення школяра і майбутнього громадянина, спеціаліста. Цього можна досягти за допомогою спеціальних заходів, методів і дій безпосередньо в навчальному процесі. Це можуть бути творчі завдання, нестандартні уроки тощо.
Ця діяльність учителя охоплює практично всіх учнів. Другий напрямок розвитку наукової роботи в школі — це позакласна діяльність. Вона охоплює учнів, вже більш зацікавлених даним предметом. В цьому напрямку працюють предметні наукові гуртки, де під керівництвом учителя учні беруть участь у колективних дослідженнях, готуються до олімпіад, змагань, семінарів, конкурсів тощо.
З досвіду роботи в школі можу сказати, що в описаних напрямках сучасний учитель самостійно, успішно розвиває своїх учнів без допомоги інших закладів освіти. Третім напрямком наукової діяльності школярів є участь їх у роботі Малих академій наук . Це вже індивідуальна наукова діяльність, яку треба вважати найвищою для учнів. Це відносно новий, достатньо поширений в останнє десятиріччя вид наукової діяльності в школі. Метою такої роботи є організація системи пошуку, розвитку і підтримки юних талантів і дарувань через їхню участь у науково-експериментальній роботі в різних галузях науки.
Саме на участі школярів в роботі МАН мені б хотілось зупинитися.
В Україні основним центром творчої діяльності учнів в роботі МАН є школа, а в її складі — шкільний учитель, який у процесі позакласної роботи організовує проведення досліджень учнів і доводить їх до рівня, придатного для участі в конкурсі. Відомо, що наукове дослідження починається з вибору предмета вивчення, формулювання його мети і завдань. І ось тут уже шкільний вчитель не може обійтися без активної допомоги вищих закладів освіти. На мій погляд, корисним було б, якщо б вибір теми наукового дослідження школяра збігався з напрямами наукових робіт студентів ВНЗу. Звичайно, проаналізувавши рівень вивченості питання, науковий керівник ВНЗу може уточнити тему дослідження, скорегувати задачі, мету роботи учня. Вже з цього моменту починається тісна співпраця між керівником, студентом та школярем.
Ще дуже важливо, щоб ця тема мала продовження для нових досліджень учня, що призведе до підвищення зацікавленості предметом школяра, який в майбутньому може стати студентом цього ВНЗу.
У цьому навчальному році мій учень взяв участь у роботі МАН в хіміко-біологічній секції. Особливістю роботи з хімії є проведення хімічного експерименту. Звичайно, шкільної бази для проведення таких робіт не вистачає. Ось ще одна проблема, з якою школі не справитися самостійно. Під час проведення хімічного експерименту учень повинен уже володіти вміннями та навичками роботи з хімічним посудом, реактивами.
Тому важливо, щоб робота в лабораторії носила хоча б якийсь систематичний характер. Зібрати установку для проведення синтезу для школяра без певного досвіду важко. Якби не допомога ВНЗу, ми не змогли б виконати роботу в повному обсязі.
На жаль, зв’язок школи з ученими, науковцями спеціалізованих інститутів і ВНЗ носить найчастіше спорадичний характер, а консультації вчених не можуть замінити систематичного керівництва, якого вимагають наукові дослідження. Іноді такі консультації отримують не найобдарованіші учні, а ті з них, хто має особисті знайомства або інші подібні можливості. Шкільний педагог краще знає здатність своїх учнів засвоювати, аналізувати і викладати наукову інформацію і саме він повинен проводити й організовувати ту роботу, яку можна назвати дослідженням.
Зрозуміло, що школа має велику зацікавленість в співпраці з ВНЗ. Перш за все це забезпечить доступ учнів і вчителів до інформаційної та матеріально-технічної бази ВНЗів. Учні, які проводять науково-дослідницьку роботу, могли б виступити з доповідями на студентських наукових конференціях та семінарах, що підвищило б престиж школяра серед учнів своєї школи.
Але ж і вищий навчальний заклад теж зацікавлений прийняти на навчання випускників з високим рівнем базових знань, відповідною творчою компетентністю профільної підготовки. Враховуючи те, що школяр вже проводив наукові дослідження в секції МАН з теми, над якою працює колектив ВНЗу, цей випускник буде добре підготовленим майбутнім студентом.
Інший важливий напрямок співробітництва пов’язаний із тими ВНЗ-ами, в яких навчальними планами передбачено організацію педагогічних або інших, пов’язаних зі школою практик для студентів. В результаті такої практики з’являється можливість виявити серед студентів-старшокурсників людей, схильних до роботи з дітьми, бажаючих працювати в школі. І, нарешті, студенти старших курсів, дипломники можуть посприяти науково-дослідницькій роботі учнів.
Отже, талановиті діти у нас є і завжди будуть, а це означає, що наукову роботу учнів викреслити з життя сучасної школи неможливо. Тому важливо підвищувати науковий рівень дослідницьких робіт і їх виховної ролі. Треба працювати над підвищенням престижу школяра, який займається науково-дослідницькою роботою.
Дуже важливо активізувати співпрацю ВНЗів зі школою. І тоді результатом наукової роботи школи і ВНЗ-ів стане зростання професійної компетентності школярів та студентів.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)