Лірика Павла Грабовського
Лірика — це передусім вираження почуттів у поезії. Важко знайти в поезіях Павла Грабовського вірші, які б не передавали най-тонших порухів душі митця. Серед доробку поета багато віршів, що пройняті сумними настроями, але вони не виражають безнадії, це більше констатація якихось подій, аніж безнадійний смуток, що породжує відчай.
Але є серед багатьох поезій такі, які мають особливе значення в житті поета. Це вірші, присвячені коханій жінці. У рядках поезій — і велика ніжність, і глибокий смуток, і безнадія, і порятунок.
Ці вірші про
Такої певної, святої, Такої рідної, як ти, Такої щирої, простої, Вже більше, мабуть, не знайти…
У мене викликає щире захоплення краса почуттів закоханого поета. Так багато доводилося читати інтимної лірики, стільки написано нашими поетами про свої почуття до жінок. Але лише у Грабовського краса таких почуттів має гармонійне поєднання з особистістю.
Бо їхні стосунки теж одухотворені високими почуттями. Адже вона для нього — і кохана, і друг, і соратник, і сестра. Мене вражає глибинна суть поета: це ж на які вершини духовного вдосконалення треба піднятися,
А з екранів телевізорів на нас плине потік еротики не кращого гатунку, що має у своїй основі примітивну фізичну близькість і більше нічого. Але ж це не кохання! Це демонстрація людської обмеженості, що виставляється напоказ як досягнення.
Де немає роботи душі, там не може бути досягнень!
Тепер я розумію, чому моя бабуся так любить дивитися старі «радянські» фільми. Ні, вона не з тих, кому «тоді» жилося краще. їй подобаються фільми тому, що почуття передавалися у фільмах романтично, красиво, зовсім не так, як у сучасних фільмах. Тому вважаю, що лірика Павла Грабовського — це енциклопедія становлення людської досконалості через кохання й глибоку повагу до людини.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)