Я, здається б, закохав світи… А. Данте Сценарій літературної вітальні
Мета.
Ознайомити учнів із життєвим шляхом і творчістю Данте Аліг’єрі, разом із учнями увійти у світ поезії митця, звернути увагу на образ прекрасної Беатріче в житті та творчості великого флорентійця. Прагнути відчути життєдайну силу кохання, вчити віддавати своє активне життєве тепло іншим людям, виховувати культуру почуттів. Розвивати художній смак, удосконалювати навички виразного читання.
Обладнання.
Портрет Данте роботи Джотто, репродукції картин Д. Г. Россетті «Зустріч Данте з Беатріче на вулиці Флоренції»,,ілюстрації
«Хто скаже про нього:старий він як світ?
Він-Данте. Йому тільки тисяча літ». Ліна Костенко.
Епіграф
Ты знаешь грозный Дантов ад,
Звенящие гневом терцины?
Того, кто поэтом на казнь обречен,
И бог не спасет из пучины.
Г. Гейне
Читець 1
Суворий Дант, вигнанець флорентійський,
Встає із темряви часів середньовічних.
Як ті часи, такі й його пісні,
Він їх знайшов в містичнім темнім
Серед хаосу дивовижних марищ.
Чий дух одважився б іти за ним блукати
По тій діброві, якби там між терням
Квітки барвисті вічні не цвіли?
Леся Українка
Ведучий. Кохання робить людину сильнішою й мудрішою, кращою й ніжнішою Кохання допомагає долати перешкоди й знаходити вихід із найскладніших життєвих ситуацій. Кохання, нарешті, окриляє людину, робить її вищою понад час і простір.
Це найпрекрасніше людське почуття обезсмертило Данте й Беатріче. Їх імена сьогодні відомі кожній людині. Ви також, певно, чули їх. Ім’я Данте означає «той, хто дарує».Цей письменник, дійсно дарував людям свій талант, надію, віру, здатність розуміти, що у кожного є внутрішні можливості, які кожен розкриває у собі сам.
Джованні Боккаччо. Був наш поет на зріст нижче середнього, а коли досяг зрілого віку, почав горбатіти, ходив завжди не поспішаючи, одежу носив найпростішу, як личило людям його віку. Лице в нього було трохи довгасте та смугляве, ніс — орлиний, очі — досить великі, вилиці також, нижня губа видавалася вперед; волосся — густе і чорне, як і борода, він був незмінно задумливий та сумний.
Ведучий. Як раз цю людину, поета, політика, філософа, дипломата, італійці, а потім і більшість європейців, визнали еталоном особистості далекого майбутнього. Для Італії він вже майже 700 років-національний пророк.
Перша половина 14ст.-це насправді «Епоха Данте». Історики, філософи, журналісти Америки та Європи під час опитування журналом «Тайм» назвали його людиною століття.
Читець2.
Одежа у нього з тонкого сукна,
На скронях його молода сивина.
Він тихо іде, він повільно іде.
У нього й чоло ще таке молоде!
Хто скаже про нього: старий він як світ?
Він-Данте. Йому тільки тисяса літ.
Ліна Костенко
Виходить сам Данте.
Мій прадід Дуранте був лицарем в свиті імператора Священної Римської імперії, хоробро бився із сарацинами за часів Другого хрестового походу . Але яка бідна вельможність нашої крові, бо вже моєму батькові Алаг’єро де Аліг’єрі прийшлось об’єднатися з буржуазією і увійти в склад «старших цехів». Я ж записався в цех «лікарів і аптекарів», у який входили також художники й книгопродавці.
Ведучий. Мати Данте Габріела померла, коли хлопчикові виповнилось п ‘ Ять чи шість років. Батько женився вдруге, і Данте разом із молодшою сестрою і звідним братом і сестрою виховувався мачухою. Про мачуху та про батька, який помер, коли йому було 12 років, немає ні слова в віршах та прозі поета. Данте ніколи не згадував рідну матір, сестер та брата.
Мабуть, не дуже радісними були про них згадки.
Брунетто Латіні . Успіхи мого учня в науках вельми мене тішать. Не діждусь, коли мої старання зможу побачити-це буде справжня людина-патріот, а ще й чудовий поет.
Входить Данте.
Учителю, я час не відчуваю, летить, і день за мить проходить. Як осягнути і збагнути велич філософів? Тільки послухайте Буецій, Арістотель, Платон, Фома Аквінський…
Чи можливо нам сперечатися з цими титанами?
Брунетто Латіні. Щоб істину збагнути, ти маєш знати все, що мудрі нам дарують.
Данте. В мені живе…ваш батьківський образ, милий і сердечний. .
Ведучий. Брунетто Латіні керував освітою Данте. Молодий поет читав і писав на латині, знав французьку мову.
Брунетто привив любов Данте до поезії і поміг зробити перші кроки.
Данте.
Зійшло кохання. На своїй долоні
Моє тримало серце, на руках-
Красуню, заповиту в покривало.
Нараз дало вкусить покірній донні
Палаючого серця, і — о жах!-
Побачив я :Кохання заридало.
Це було так давно, але пам ‘ Ять зберігла все до найменшої дрібниці. Маленька дівчинка в яскраво-червоному вбранні була разом із батьками на одному із травневих свят. Я був вражений її шляхетністю, витонченістю статури, внутрішньою красою.
Читець3.
1.
Тебе співець, піднісши понад зорі,
Таким безсмертним світлом оточив,
Що досі ще крізь далечінь віків
Пронизують нас промені прозорі.
Як жадібно ти ловиш, темнозора,
Пливке, як пух, летюче листя слів,
Коли дзвінкі дощі моїх рядків
Шумлять, немов осінні осокори.
Що всі скарби, затоплені в морях!
Раптову радість і той блиск дитячий,
Який спалахує в твоїх очах,
Не проміняю ні на що: неначе
Блакитний місяць виплива з долонь
Твоє волосся чорне й смагла скронь.
Читець1.
2.
Ти вся ще провесна, о Беатріче!
В тобі все світло ранкове зорі.
Що ним співці, поети й малярі
Колись наситили середньовіччя.
Ще перші сльози й горичі
Дрижать, як на березовій корі,
Але вже славлять янголи вгорі
Твоє ім ‘ Я, благословенне тричі.
Поглянь, тепер твої всі ночі й дні
Круг тебе дивним сяйвом заясніли
І засліпили нас, мов крила білі:
Бо серед скель в похмурій тишині
Своїх терцин холодні діаманти
Тобі вплітав у шату темний Данте.
Юрій Клен
Д. Г. Россетті «Зустріч Данте і Беатріче».
Ведучий. Лише три рази поет зустічав дівчину в своєму житті. Це було кохання, яке не згасло з роками, йому не стали на заваді злі плітки, тимчасова прохолода до нього Беатріче, яка вимушена була вийти заміж за іншого, багатія Барді, ні смерть коханої в 25 років, яка вже була матір’ю трьох дітей.
Це кохання взагалі ніколи вже не кане в забуття: після смерті Беатріче Данте дав слово «сказати про неї те, чого ще ніколи не говорили ні про жодну смертну жінку».
Влюбленным душам посвящу сказанье,
Да бы достойный получить ответ.
В Амуре, господине их,-привет!-
Всем благородным душам шлю посланье.
На небе звезд не меркнуло сиянье,
И не коснулась ночь предельных мет.
Амур явился. Не забыть мне, нет,
Тот страх и трепет, то очарованье
І додержав його: вся геніальна «Божественна комедія — це насправді нетлінний пам’ятник Беатріче, саме вона просить Вергілія бути поводирем коханого через тернистий шлях пекла. Беатріче від лат. Beatus — «та, що робить щасливим».Це прекрасне почуття обезсмертило Данте й Беатріче, надихало письменників наступних поколінь на твори про них.
Читець4.
Зібрав співець мистецькою рукою
Оті квітки і сплів їх у вінок,
Скупав його в таємних водах Стіксу,
Скропив його небесною росою
І положив на раннюю могилу
Вродливій Беатріче Портінарі,
Що раз колись до нього усміхнулась,
А в другий раз пройшла не глянувши на нього,
А в третій раз на неї він дивився,
Коли вона в труні лежала нерухома.
Вона була для нього наче сонце,
Що світло, радощі й життя дає,
Не знаючи, кому дає ті дари.
І хоч зайшло те сонце променисте,
Він не забув його і в темряві понурій…
Вона одна в піснях його панує,
Бо в тій країні, де він жив душею,
Він іншої дружини не знайшов.
Він заквітчав її вінцем такої слави,
Якою ні одна з жінок ще не пишалась.
Безсмертна пара Данте й Беатріче,
Потужна смерть не розлучила їх.
Ведучий. Данте по праву вважають першовідкривачем нового відношення до жінки в європейській культурі: він з небаченою ясністю побачив в ній найвище створіння, «джерело небесної чистоти». Дивовижно, але про свою «законну» дружину, Джему Донаті ,матері двох його синів — Якопо і П’єтро, і дочки, Данте ні разу не згадує в своїх творах, тоді, коли образ Беатріче наскрізь пронизує їх.
Джованні Боккаччо. Беатріче не стало в 1290 році. Данте тяжко переживав її втрату, став зовсім худим, заріс бородою і перестав бути схожим на колишнього…
Читець1.
Відколи вперш її побачив вид
В цьому житті аж до цього стрівання,
Я завжди пісню їй носив услід.
А тут забракло слів для віршування
Про вроду, як у кожного митця,
Що вже досяг верхів обдарування
Данте. В першій книзі «Нове життя»,яка була написана біля могили коханої, я зібрав сонети, канцони і баладу. Вони містять витончене філософське тлумачення пережитого і пломеніючого почуття, образу моєї Біче Портінарі. Після цього я вирішив, що більше нічого не буду про неї писати, поки не знайду таких високих слів, яких вона дійсно гідна.
Для цього я буду вчитися, скільки зможу…
Ведучий. У Болонському університеті Данте здобув грунтовну освіту, стає активним політиком. Він займає почесну посаду пріора, виконує дипломатичні доручення, веде переговори в Римі з папою Боніфацієм7, бере участь у військових походах, боротьбі партій, міському самоврядуванні.
У партії гвельфів, до якої належав Данте, відбувся розкол: вона розділилася на «чорних»-прихильників папи-та на «білих»-противників політики Боніфація 7. Данте належав до других. У 1302році владу у Флоренції захопили «чорні». Лідерів «білих»повинні були спалити на вогнищі.
Данте уникнув такої участі тільки тому, що перебував у цей час за межами міста.
Данте. Мене заочно засудили на вигнання з Флоренції. В наказі говорилось, що мене спалять живим, якщо я повернуся в рідне місто.
Це стало для мене цілковитою трагедією. Я не мислив себе без будинку, в якому виріс, без постійних супутників життя, які оточували від народження. Я побував майже в усіх містах Італії, шукаючи притулку.
Рідне місто навіки зачинило передімною ворота. Будинок, у якому жила моя сім ‘ Я, було зруйновано. Мабуть, вороги знищили б і мою сім ‘ Ю, але вождем «чорних» гвельфів був мій тесть, який не дозволив образити дочку і чотирьох своїх внуків.
Самотність була для мене дуже важкою.
Ведучий. Данте останні шість років свого життя прожив у Равенні, де помер у 1321році. Жителі Флоренції просили равенців повернути прах поета в рідну землю, еле жителі Равенни відмовилися.
Вони сказали, що Флоренція не прийняла колись живого поета. Данте навіки обезсмертив Флорецію, в якій народився, зустрів вперше своє кохання, й приніс славу Італії.
Данте. В вінку з олив з-над білої запони
Явилась жінка, й згортками спадав
Зелений плащ їй на убір червоний.
Я дивився на Беатріче і відчував, як ми підносимося над землею. Швидкість руху досягала швидкості світла, але ми не помічали і пливли у просторі повільно і плавно. Я був щасливий-разом зі мною була Беатріче, кохана, водночас людина з неповторним душевним світом і втіленням небесної мудрості.
Читець2.
За сферою предельного движенья
Мой вздох летит в сияющий чертог.
И сердце скорбь любви лелеет Бог
Для нового вселенной разуменья,
И, достигая область вожделенья,
Дух-пилигрим во славе видеть мог
Покинувшую тлен земных тревог,
Достойную похвал и удивленья.
Не понял я, что он тогда сказал,
Столь утонченны, скрытны были речи в печальном сердце.
Помыслы благие в моей душе скорбящей вызывал.
Но Беатриче — в небесах далече-я слышал имя дамы, дорогие.
Ведучий. Одне із заповітних бажань великого Данте був лавровий вінок.,але не судилося його отримати. Болонський університет обіцяв поету вручити вінок за твір на латині. Данте пише «Божественну комедію» на рідній італійській мові, знаходить гідні слова, щоб прославити » кохання, що є рушієм сонця і світла»
Читець3.
Дарунок найдорожчої оцінки
Що добрий Бог в щедрот дав нам всім,
Оцінювати й визначати вчинки,-
Свобода волі та, що лиш самим
Усім розумним надана створінням
І надаватиметься тільки їм.
Данте.
О вишнє світло, що у вись звелося
Над смертну думку, розумові кинь
Моєму трохи з баченого досі
І дай моїм словам таку глибінь,
Щоб слави присок, ледве нині видний,
Знесла аж до найдальших поколінь!
Рай,33,67-72)
(1 votes, average: 5,00 out of 5)