Суть і характеристика діалогічного мовлення
Діалогічне мовлення — це процес мовленнєвої взаємодії двох або більше учасників спілкування. Тому в межах мовленнєвого акту кожен з учасників по черзі виступає як слухач і як мовець.
Діалогічне мовлення (ДМ) виконує такі комунікативні функції:
1) запиту інформації — повідомлення інформації,
2) пропозиції (у формі прохання, наказу, поради) — прийняття/ неприйнят
тя запропонованого,
3)
4) взаємопереконання / обгрунтування своєї точки зору.
Кожна з цих функцій має свої специфічні мовні засоби і є домінантною у відповідному типі діалогу. ДМ завжди вмотивоване. Дм (як і монологічне) характеризується зверненістю. Однією з найважливіших психологічних особливостей діалогічного мовлення є його ситуативність.
Характерною особливістю діалогічного мовлення є його емоційна забарвленість. Іншою визначальною рисою діалогічного мовлення є його спонтанність.
Будь-який діалог складається з окремих взаємопов’язаних висловлювань. Такі висловлювання, називають реплікою. Сукупність реплік, що характеризується структурною, інтонаційною та семантичною завершеністю, називають діалогічною єдністю (ДЄ).
Учні мають навчитися:
1) починати розмову, використовуючи ініціативну репліку;
2) правильно і швидко реагувати на ініціативну репліку співрозмовника реактивною реплікою;
3) підтримувати бесіду, тобто з метою продовження розмови вживати не суто реактивні, а реактивно-ініціативні репліки.
Базовий рівень володіння іноземною мовою передбачає опанування учнями такими типами діалогу:
1) діалог етикетного характеру
2) діалог-розпитування
3) діалог-домовленість
4) діалог-обмін думками, повідомленнями.