Суть і характеристика діалогічного мовлення

Діалогічне мовлення — це процес мовленнєвої взаємодії двох або більше учасників спілкування. Тому в межах мовленнєвого акту кожен з учасників по черзі виступає як слухач і як мовець.

Діалогічне мовлення (ДМ) виконує такі комунікативні функції:

1)            запиту інформації — повідомлення інформації,

2)            пропозиції (у формі прохання, наказу, поради) — прийняття/ неприйнят­
тя запропонованого,

3)           

обміну судженнями / думками / враженнями,

4)            взаємопереконання / обгрунтування своєї точки зору.

Кожна з цих функцій має свої специфічні мовні засоби і є домінантною у відповідному типі діалогу. ДМ завжди вмотивоване. Дм (як і монологічне) характеризується зверненістю. Однією з найважливіших психологічних особливостей діалогічного мовлення є його ситуативність.

Характерною особливістю діалогічного мовлення є його емоційна забарвленість. Іншою визначальною рисою діалогічного мовлення є його спонтанність.

style="text-align: justify;">Діалогічне мовлення має двосторонній характер. Спілкуючись, співроз­мовник виступає то в ролі мовця, то слухача, який повинен реагувати на репліку партнера.

Будь-який діалог складається з окремих взаємопов’язаних висловлювань. Такі висловлювання, називають реплікою. Сукупність реплік, що характеризується структурною, інтонаційною та семантичною завершеністю, називають діалогічною єдністю (ДЄ).

Учні мають навчитися:

1) починати розмову, використовуючи ініціативну репліку;

2) правильно і швидко реагувати на ініціативну репліку співрозмов­ника реактивною реплікою;

3) підтримувати бесіду, тобто з метою продов­ження розмови вживати не суто реактивні, а реактивно-ініціативні репліки.

Базовий рівень володіння іноземною мовою передбачає опанування учнями такими типами діалогу:

1)            діалог етикетного характеру

2)     діалог-розпитування

3)     діалог-домовленість

4)     діалог-обмін думками, повідомленнями.

1 звезда2 звезды3 звезды4 звезды5 звезд (5 votes, average: 4,00 out of 5)