Зв’язок письма з іншими видами мовленнєвої діяльності
Розглянемо роль письма у навчанні усного мовлення, читання, лексики, граматики.
У процесі письмового викладу думок має місце функціонування слухо-мовленнєворухових образів, які зумовлюють виникнення відповідних здорових рукомоторних образів і, зрештою, самого акту письма. Отже писемне висловлювання не є чимось абсолютно відмінним від говоріння. Тому при правильній організації виконання вправ з письма учні набувають і деяких навичок, потрібних для усної комунікації.
Два
Як вказують дослідники, у навчанні лексики, граматики письмова фіксація матеріалу дає змогу:
1) створювати додаткові асоціації, що допомагають запам’ятовувати лексичні одиниці, речення, структурні зразки;
2) організовувати письмові вправи, які сприяють розвиткові навичок користування лексичними
3) повторювати матеріал, який зафіксований у зошитах учнів;
4) організовувати усні вправи, спираючись на зафіксовані в зошитах або на дошці структурні зразки, лексичні елементи.
У процесі письма відбувається опора на всі види відчуттів, активізуються всі аналізатори: акустичний, мовленнєворуховий, зоровий, рукоруховий.
Писемне мовлення має багато якостей, і необхідних для усного мовлення. Воно має потребу в досконалішому обдумуванні, щоб забезпечити вимоги правильності, ясності, чіткості викладу думки, тому що воно ізольоване від співрозмовника, від ситуації спілкування.
Перед ним чіткіше постає вимога бути обгрунтованішим, логічнішим, доказовішим. Поступово оволодіваючи особливостями письма, учень переносить їх у певній мірі на усну мову, від чого остання стає досконалішою, а сам учень відчуває себе впевненіше.