Суть і характеристика монологічного мовлення
Монолог — це безпосередньо спрямований до співрозмовника чи аудиторії організований вид усного мовлення, який передбачає висловлювання однієї особи.
Монологічне мовлення (ММ) характеризується певними комунікативними, психолог і мовними особливостями, які вчитель має враховуватиму процесі навчання цього виду мовленнєвої діяльності.
Монологічне мовлення виконує такі комунікативні функції:
1) інформативну — повідомлення інформації про предмети чи події;
2)
переконання щодо справедливості чи несправедливості тих чи інших
поглядів, думок;
3) експресивну (емоційно-виразну) — використання мовл спілкування для опису стану, в якому знаходиться той, хто говорить для зняття емоційної напруженості;
4) розважальну — виступ людини на сцені чи серед друзів для розваги слухачів;
5) ритуально-культову — висловлювання під час будь-якого ритуального обряду (наприклад, виступ на ювілеї).
З погляду психології монологічному мовленню властиві такі риси:
1. Однонаправленість.
3. Тематичність
4. Контекстуальність.
5. Відносно безперервний спосіб мовлення
6. Послідовність і логічність.
Типи монологічних висловлювань: опис, розповідь і роздум. В основі їх класифікації лежать такі логічні категорії як простір, час, причина і наслідок. Базовий рівень навчання іноземної мови передбачає оволодіння учнями такими типами монологу:
1) коротке повідомлення,
2) розповідь,
3) опис,
4) розмірковування/переконання