Тестові завдання як один із компонентів сучасного уроку
Педагогічне тестування є актуальною, масовою освітньою технологією, яка використовується у навчальних закладах, переважно для об’єктивного контролю рівня знань, умінь, навичок учнів. У процесі оцінювання всіх видів навчальної діяльності учнів саме тестовий контроль дає можливість зекономити час і нерви вчителя та учня. Результати аналізу діагностичного тестування можуть бути рушійною силою вдосконалення навчального процесу, самокритичного ставлення педагога до свого рівня професіоналізму. Рейтингові оцінки критеріально-орієнтовного
Найчастіше і найповніше використовується діагностична функція тестового педагогічного контролю якості освіти, в тому числі при визначенні життєвих компетенцій учнів. Але не можна обмежити функції тестового контролю тільки цією однією. Проте не можна не сказати, що інші функції тестового педагогічного контролю використовуються в освіті епізодично. Вони менше досліджені, що статистично відбивається в публікаціях, навчальних посібниках, монографіях.
Хочеться звернути увагу на те, що на сучасному етапі розвитку освіти,
тест має конструюватися із тест-завдань різної форми, типу і виду, максимально охоплювати зміст теми і обов’язково включати базові навчальні елементи. У тест-завданнях допускаються тільки загальновідомі скорочення, позначення, терміни; тест-завдання тесту мають строго відповідати джерелам інформації, які були рекомендовані викладачами ; тест має бути оригінальним за змістом, цікавим для учнів; тест для першого поточного тематичного контролю слід конструювати з відносно простих тест-завдань — наступних — оптимальних. Для підсумкового контролю з теми доцільно поєднувати тест-завдання підвищеної складності з простими і оптимальними; валідність тесту , тобто повнота, достовірність змісту теми та їх відповідність і достатність при вимірюванні рівня знань тестуванням; у тестах доцільно дотримуватися рівневої системи визначення сформованості знань щодо змісту навчальних елементів; тест має включати таку кількість тест-завдань і оцінюватися такою кількістю балів, які є достатніми для забезпечення відповідної точності методу вимірювання
Дослідниками рекомендовано такий Порядок розробки дидактичних тестів: 1. Структурування навчального матеріалу. Приступаючи до складання тестів, насамперед необхідно встановити, що означає знати предмет. Коли дисципліна складається з кількох розділів, то у визначення поняття «знання предмета» має включатися і знання окремих його розділів.2. Встановлення логічних зв’язків між елементами та складання логіко-структур них схем. Після виділення логічних зв’язків складаються логіко-структурні схеми тем, розділів і предмета в цілому.
3. Складання тестових завдань на базі логіко-структурних схем. У схемах потрібно відібрати такі елементи, знання яких необхідно перевірити тестуванням.4. Вибір оптимальної форми тестових завдань. 5. Складання плану тесту. Тест має містити достатню кількість тестових завдань, що визначає довжину тесту.
Тестові завдання складаються з інструкцій із їх виконання, запитальної частини і відповідей, і мають відповідати таким рекомендаціям: тестові завдання однієї форми необхідно попередньо спорядити інструкцією з їх виконання. При зміні форми завдання формулюється відповідна йому інша інструкція; інструкція відділяється від тексту завдання іншим шрифтом або кольором і відокремлюється двокрапкою; тестові завдання нумеруються наскрізно арабськими цифрами; запитальна частина тестового завдання записується тільки у стверджувальній формі, коротко і чітко, без подвійного тлумачення; запитальна частина записується великими літерами або виділяться іншим кольором; відповіді розташовуються під текстом запитальної частини, нумеруються і не відділяються від неї двокрапкою; у разі необхідності проведення обчислювання при підготовці відповідей, ці обчислення не мають бути громіздкими; серед можливих відповідей правильною має бути лише одна.
Можливо читачам добре відомі і зрозумілі ці форми тестових завдань, але я вважаю за доцільне проілюструвати їх прикладами 1. Відкритого типу;1.1. На доповнення певного тексту : «___________ — наука про властивості та перетворення речовин». Такі завдання пропонують переважно для визначення І і II рівнів навчальних досягнень учнів.1.2. Завдання з вільною короткою відповіддю: «Сформулюйте основні положення Теорії хімічної будови органічних речовин.» При цьому учень самостійно формує відповідь. Такі завдання пропонують переважно для визначення IV рівня навчальних досягнень учнів.2.
Закритого типу:2.1. Альтернативних відповідей «так» чи «ні»: «Фосфору оксид є основним оксидом». Такі завдання вважають дуже простими і пропонують переважно для визначення І рівня навчальних досягнень учнів.2.2.
Множинного вибору: » З наведених речовин у воді розчиняються а)алюміній; б)оцет; в)кухонна сіль; г)олія». Завдання використовують для визначення II і III рівнів навчальних досягнень учнів.2.3. На встановлення відповідностей : «Знайдіть відповідність між назвами хімічних елементів та їх символами, і впишіть у таблицю відповідей відповідну їм літеру.
Назва елемента | Символ | ||
1 | Гідроген | А | Na |
2 | Нітроген | Б | F |
3 | Флуор | В | N |
4 | Фосфор | Г | H |
5 | Натрій |
Під час складання завдань такого типу необхідно дотримуватися певних правил:
перелік елементів у кожній колонці має бути однорідним; бажано, щоб кількість елементів у колонках не була б однаковою; правильною є відповідь, у якій вказані всі відповідності.
2.4. Тестові завдання на правильну послідовність доцільно використовувати під час вивчення правильної послідовності дій , що розташовані у вільному порядку. Наприклад: Щоб з суміші піску, тирси та цукру виділити кожну речовину в чистому вигляді, потрібно скористатись названими способами в такому порядку а) випарювання б) відстоювання в) кристалізації г) фільтрування. Після складання тестових завдань необхідно провести експертизу на:
якість, чіткість, повноту і стислість завдання; важливість змісту завдання; придатність до складності і за змістом; неможливість допущення загальних елементів у запитальній частині і відповідях; неможливість підказки у вигляді відмінно правильної чи неправильної відповіді; неможливість використання тексту попередніх чи наступних запитань для визначення правильної чи неправильної відповіді.