Гуманно-особистісна технологія Ш. О. Амонашвілі
Ш. О. Амонашвілі — академік, видатний діяч сучасної педагогіки, науковий керівник Всеукраїнського Центру Гуманної Педагогіки. Розробив і втілив у своїй експериментальній школі педагогіку співробітництва, особистісний підхід, оригінальні методики навчання мові і математиці.
» Детей надо любить всем сердцем и, чтобы их любить так, нужно
Учиться у них, как следует проявлять эту любовь. Каждый школьный
День, каждый урок должны быть осмыслены педагогом как подарок
Детям. Каждое общение ребенка со своим педагогом должно вселять
Него радость и оптимизм».
Ш. А. Амонашвили.
Виникла технологія зі створенням у 1964 році лабораторії експериментальної дидактики при НДІ педагогіки Грузії ім..Я. С. Гогебашвілі під керівництвом Б. І. Хачапурідзе. В основу покладені ідеї гуманної педагогіки, що базуються на творчій спадщині класиків світової педагогіки: Г. Сковороди, М. Пирогова, А. Макаренка, В. О. Сухомлинського, Я. А. Каменського, С. Гессена, Д. Узнадзе.
Навчання спрямовувалось на формування у школярів мотивів навчальної діяльності, пізнавальної активності і самостійності, на перетворення у учня з об’єкту навчання на суб’єкт. Сутністю
За рівнем застосування технологія — загально педагогічна.
За філософською основою — гуманістична + релігійна. За орієнтацією на особистісні структури-емоційно — моральна.
За характером навчання: навчально-виховна, гуманітарна, загальноосвітня, особистісно-орієнтована.
За організаційними формами: традиційна класно-урочна з елементами індивідуалізації та диференціації.
По підходу до дитини: гуманно-особистісна, педагогіка співробітництва.
За методом навчання: пояснювально-ілюстративна, ігрова з елементами проблемності, творчості.
За типом управління: система малих груп.
Цільові орієнтації :
— сприяти становленню, розвитку і вихованню в дитині благородної людини шляхом розкриття її особистісних якостей;
— облагороджувати душу і серце дитини;
— розвиток і становлення пізнавальних сил дитини;
— забезпечення умов для розширеного і поглибленого об’єму знань і вмінь;
— ідеал виховання — самовиховання.
Концептуальні положення.
1. Положення особистісного підходу педагогіки співробітництва.
2. Дитина як явище несе в собі життєву місію, якій вона повинна служити.
3. Дитина — вище створіння Природи і Космосу і несе в собі їх риси — могутність і без граничність.
4. Цілісна психіка дитини включає три пристрасті: до розвитку, до свободи і до дорослішання.
Особливості змісту.
Важливіші уміння і здібності і відповідні їм дисципліни чи уроки:
Пізнавальне читання, письмово-мовленнєва діяльність, лінгвістичне чуття, математична уява, осмислення високих понять , осягнення прекрасного , планування діяльності, сміливість і витривалість, спілкування, іноземна мова, шахи, духовне життя, осмислення високих духовних цінностей , осягнення краси всього оточуючого за допомогою музики, образотворчого мистецтва, балету, театру.
Особливості методики.
— Гуманізм: мистецтво любові до дітей, дитяче щастя, свобода вибору, радість пізнання;
— Індивідуальний підхід: вивчення особистості, розвиток здібностей, заглиблення в себе, педагогіка успіху;
— Майстерність спілкування: закон взаємності, гласність, його величність — запитання, атмосфера романтики;
— Резерви сімейної педагогіки: батьківські суботи, геронтогогіка, культ батьків;
— Навчальна діяльність: квазічитання і квазіписьмо, прийоми матеріалізації процесів читання і письма, літературна творчість.
Особливості оцінювання.
Використання оцінки дуже обмежене, бо оцінки — це » костилі хромої педагогіки», замість кількісної оцінки — якісне оцінювання: пакети результатів, навчання самоаналізу, самооцінці.
У навчанні за технологією Ш. О. Амонашвілі управління шкільним життям учнів з їх позиції здійснюється за допомогою методичних прийомів, які ставлять учнів у ситуації вільного вибору і самостійного прийняття рішень.
Приклад з фрагменту уроку:
Учням пропонується вибрати собі домашнє завдання по предмету чи групі предметів. Вчитель: » Домашнє завдання я вам сьогодні не задаю, Якщо хтось бажає, нехай сам його собі задасть, а завтра нам покаже.» Наступного дня вчитель зацікавлено вияснює, хто яке завдання виконував і чому, схвалює вибір дітей.
Вчитель: » Пропоную вам два вірші різних авторів. Давайте визначимо, яке з них ви вивчите напам’ять.» Учитель читає вірші, учні їх обговорюють, пояснюють свій вибір.
» За планом на вивчення цієї теми ми повинні витратити п’ять уроків, — каже вчитель, — може ми постараємось вивчити її за чотири уроки? Тоді у нас залишиться резервним ще один урок. А раніше ми вже зекономили шість уроків.
У кінці року подумаємо, вивченню якого матеріалі ми присвятимо час, що залишився.» Наприкінці року цей час витрачається на проведення навчально — пізнавальних конференцій, готуються доповіді, проводяться конкурси.
За проханням педагога учні вдома складають математичні задачі і приклади, з яких потім вибирається кілька варіантів для розв’язування у класі. Учитель: » Ми зараз будемо розв’язувати задачу, яку склав Дмитро. Ви не боїтесь її розв’язувати? Тоді працюємо, і нехай Дмитро перевіряє, чи правильно ми це робимо.»
Або: » На дошці поряд з умовою задачі ім’я її укладача. Якщо виникнуть труднощі, то спочатку звертайтесь до нього, а вже потім — до мене.»
На дошці записується декілька варіантів задач для самостійного розв’язку, одночасно педагог повідомляє: 2 В мене на столі в пакетах лежать більш складні задачі. Якщо хтось бажає, то може вибрати.»
Література:
1. Амонашвили Ш. А. Личностно — гуманная основа педагогического процесса./ Ш. А. Амонашвили. — Минск, Университетское, 1990.
2. Амонашвили Ш. А. Баллада о воспитании./ Ш. А. Амонашвили. — Артемовск. 2008.
3. Амонашвили Ш. А. Истина школы./ Ш. А. Амонашвили. — Артемовск. 2008.
4. Амонашвили Ш. А. Здравствуйте. Дети! / Ш. А. Амонашвили. — Москва. Просвещение.
1983.
5. Селевко Г. К. Педагогические технологии на основе личностной ориентации педагогического процесса. / Г. К. Селевко. — К, А. С. К., 1999.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)