Слово про вчителя

Класний керівник творить найбільше багатство суcпільства — Людину…

В. О. Сухомлинський

Складна робота вчителя, в його праці потрібне гаряче серце. Він керівник без претензії на владу, друг без панібратства, порадник без нотацій, вишка, куди піднімає він свого вихованця, щоб разом озирнути світ дитячими очима, розміркувати по-дорослому. Якої поваги гідна людина, що вміщує в собі душу дитини, підлітка і юнака!

С. П. Титов

Його справа найважча, навіть дива не здужає. Поглянь, одна сильна людина перед вихованням однієї дитини виявляє

слабкість. А він цілій групі дітей дає знання і виховує їх, що можна з цим зрівняти!

Алішер Навої Професія накладає на людину певний відбиток… Нам приємно зустріти справжнього лікаря в людині, що обрала собі лікарську професію; нас тішать своєрідні особливості моряка, воїна, поета. І ми, треба сподіватися, тішитимемося і своєрідними особливостями вчителя. Його службова діяльність і професія накладають на нього певний відбиток, розвивають у ньому особливий світогляд і особливе ставлення до людей, роблять з нього своєрідну особистість.

Ми з радістю знаходимо. в учителя свідомість учителя.

А. Дістереег

Нема сумніву, що багато що залежить від загального розпорядку в закладі, але найголовніше завжди залежатиме від особи безпосереднього вихователя, що стоїть віч-на-віч з вихованцем: вплив особи вихователя на молоду душу становить ту виховну силу, якої не можна замінити ні підручниками, ні моральними сентенціями, ні системою покарань та заохочень. Багато, звичайно, важить дух закладу; але цей дух живе не в стінах, не на папері, а в характері більшості вихователів і звідти вже переходить у характер вихованців.

К. Д. Ушинський Хоч би які були докладні й точні інструкції викладання та виховання, вони ніколи не можуть замінити собою відсутності переконань у викладача… Найголовнішим шляхом людського виховання є переконання, а на переконання можна тільки впливати переконанням. Всяка програма викладання, всякий метод виховання, хоч би який він був хороший, не перейшовши в переконання вихователя, залишиться мертвою буквою, що не має ніякої сили в дійсності.

Найпильніший контроль у цій справі не допоможе. Вихователь ніколи не може бути сліпим виконавцем інструкції: не зігріта теплом його особистого переконання, вона не матиме ніякої сили.

К. Д. Ушинський

…Вічно не старіюча дитячість душі є найглибшою основою істинного самовиховання людини й виховання дітей… Як самовиховання людини, так і виховання дитини — не зовнішня поліровка, а істинне, що проймає всю душу, виховання — грунтуються на цій цілісності, цілковитій прозорості і беззавітній щирості душі… Але щирість викликається тільки щирістю; ось чому не тільки у вихованця, але й у вихователя цілковита щирість душі є єдиною міцною запорукою справжнього, а по примарного успіху виховання…

К. Д. Ушинський

Вихователь повинен являти собою зразок правдивості й нікого не обманювати. …Мені здається, що це одно з джерел брехні: краще — якнайменше обіцяти, але завжди виконувати.

К. Д. Ушинський

В дитячому віці зовнішнє і внутрішнє, форма і суть змішуються дуже легко, і неохайна, задушна шкільна кімната, подертий, заяложений, погано надрукований підручник майже так само відбивають у дітей охоту до навчання, як наприклад, неприваблива, непристойна зовнішність учителя.

К. Д. Ушинський

Спостерігаючи за педагогами, які відвідували нашу школу, я дійшла висновку, що вони поділяються на дві категорії: до першої належать люди, які входять до школи з якимось нервовим бажанням шукати недоліки і з дитячим острахом не помітити їх і скомпрометувати себе. Такі люди прискіпуються до дрібниць, надають їм величезного значення, зосереджують на них усю свою увагу і, віддаючись їм цілком, втрачають здатність глянути в лице самій справі… Не такі люди другої категорії: школа не уявляється їм «полюванням за помилками…» Вони входять до неї з любов’ю до справи, вони намагаються знайти в ній якомога більше хорошого; як мати в улюбленій дитині, вони захоплюються всім, чим можна захопитися, вони радіють з усього, з чого можна радіти, і вселяють те довір’я, і викликають ту щирість, яка одна тільки й здатна допомогти критиці зазирнути в душу школи.

X. Д. Алчееська

Знаючий, думаючий, досвідчений педагог не засиджується довго, готуючись до завтрашнього уроку. На безпосередню підготовку до уроку в нього йде дуже мало часу. Він не пише довгих поурочних планів, і не може бути й мови про те, щоб він записував у план зміст фактичного матеріалу з даного уроку. Він справді, готується до гарного уроку все життя.

Його духовне життя — це постійне збагачення інтелекту. Він ніколи не скаже: я вже нагромадив достатньо знань, їх вистачить мені на все життя. Знання — справа жива, вічно обновлювана.

Воно старіє і вмирає, як старіє і вмирає людина.

В. О. Сухомлинський

Фундамент, на якому стоїть школа і будується все, що робиться в школі,- це різносторонні знання, багате розумове життя, широта кругозору, постійно інтелектуально зростання кожного вчителя. Через три-п’ять років після закінчення ВУЗу учитель повинен знати в три, в п’ять, в десять разів більше, ніж знав він у перший рік своєї роботи. Якщо цього нема, учні будуть приречені на нудне зубріння і отупіння, тому що викладання, що зігріто і не осяяне прагненням учителя до знань, перетворюється для нього у важку повинність, у тягар, а в дитини відбиває всяку охоту до знань і губить її інтелектуальні задатки й здібності.

В. О. Сухомлинський

…Основною пізнавальною стихією уроку, що входить ніби в усі пори школярів, має бути ніяк не виклад підручника, а те, що він дає «між рядків» підручника, той великий загальний запас освіченості, який він приносить із собою на урок і віддає учням разом з диханням, всією своєю особистістю, всією своєю дуже великою інтелігентністю. Такі й лишаються в нашій пам’яті…

Маріетта Шагінян

Боротися з натурою — марна справа… Учитель є помічник природи, а не її владика, її утворювач, а не перетворювач…

Я. А. Коменський

…Насамперед добре вивчіть ваших вихованців; бо ви, без сумніву, зовсім не знаєте їх…

Ж.-Ж. Руссо

Я кажу вам: без прагнення до наукової роботи вчитель елементарної школи неминуче підпадає під владу трьох педагогічних демонів: механічності, рутинності, банальності. Вій дерев’яніє, кам’яніє, опускається. Колись було інакше: тоді вимагали від учителя тільки зовнішньої, механічної діяльності… Без постійного прагнення до науки його діяльність втрачає ту одухотвореність, без якої все навчання перетворюється в суцільну муштру і дресирування

А. Дістєрвег

Нехай тому ніхто не сподівається, вивчивши певну теорію, зробитися практиком-вихователем або вчителем. Практики можна навчитися лише на практиці, в житті. Можна знати всі закони і правила, не вміючи їх доцільно застосовувати…

А. Дістєрвег

Буває, вчитель заграє з дітьми, хоче швидко, дешево, легко вкрастися в довір’я. Хоче побавитися, якщо він у доброму гуморі, а не щоденною копіткою роботою організовувати життя колективу. Інколи ці панські потурання чергуються з нападами поганого настрою. Такий учитель робиться посміховищем в очах дітей. Іноді честолюбцеві здається, що легко переробити людину, переконуючи і ласкаво напучуючи її: варто лише зворушити і виманити обіцянку виправитися.

Такий учитель дратує і набридає. Трапляється, що про людське око — друзі, на словах — союзники, на ділі — підступні пороги і кривдники. Такі вчителі викликають відразу.

Відповіддю на третирування буде зневага, на дружелюбність — неприязнь, бунт, на недовіру — конспірація.

Януш Корчак Чим нижчий духовний рівень вихователя, безбарвніше його моральне обличчя, чим більше він дбає про свій спокій і зручності, тим більше він видає наказів і накладає заборон, які ніби диктуються турботою про благо дітей. Вихователь, який не хоче неприємних сюрпризів і не бажає нести відповідальність за то, що може статися,- тиран. Тираном стане і вихователь, який невміло дбає про моральність дітей. Вихователю, що надто однобічно стежиш за моральністю дітей!

Боюся, в тебе самого не все гаразд.

Януш Корчак

…Зовсім не випадково я не раз писав: «Учителю, будь людиною!»

П. П. Блонський

Чому вчитель як жива особистість не присутній у класі і тримає свою душу на замку від дітей? Чому перед дітьми так часто нудьгуючий професіонал? Лише жива душа оживить душі.

П. П. Блонський

…Я зовсім не поділяю думки тих, хто все ще гадає, що головна роль учителя — подавати «суми знань».

П. П. Блонський

Часто ми є свідками того, що не тільки окремі неврастеніки або істерики, а весь клас виявляє певний неспокій, підвищену збудливість… Одним з найсильніших звукових подразників у класі є сам учитель. Ми часто спостерігаємо таку картину, коли збуджений клас змушує і вчителя збуджуватися дедалі більше, коли він з усієї сили своїх легень намагається перекричати весь клас і внаслідок цього набуває звичайної вчительської хвороби — катару горла. …Учитель ні в якому разі не повинен вносити ще якісь додаткові подразнення до звичних подразнень у класі.

Тому питання про мову вчителя, про підвищення його голосу відіграє дуже велику роль в організації класних занять.

С. Т. Шацький

…Вчитель повинен бути дипломатом. Ні, це не виключає великої щирості. Учитель якоюсь мірою і актор — йому належить бути завжди рівним, уважним, підтягнутим. Він так само, як і ми, актори, не має права переносити «на сцену» свої особисті переживання.

Учитель завжди повинен заходити до класу з ясною душею — з якими б неприємностями, з якими б труднощами не зіткнувся він у житті. В момент, коли вчитель з дітьми, він зобов’язаний забути про все. Це дуже важко.

Віра Марецька

Вихователем і вчителем треба народитися; ним керує природжений такт.

А. Дістервег

При безпосередньому спілкуванні з учнями внутрішнє чуття вчителя підказує йому, як він повинен діяти, чинити; чи настав час для того, щоб переходити до узагальнень, чи вони не під силу юнацькому розуму, який ще не дозрів до них, і тільки спантеличать його. Шкідливе запізнення, ще шкідливіша передчасність.

А. Дістєрвег Так званий педагогічний такт, без якого вихователь, хоч би як вивчав він теорію педагогіки, ніколи не буде добрим вихователем-практиком, є по суті не більше, як такт психологічний, потрібний педагогові такою ж мірою, як і літераторові, поетові, ораторові, акторові, політикові, проповідникові, і, словом, всім тим особам, які так чи інакше думають впливати на душу інших людей.

Н. Д. Ушинський Педагогічний такт — це особливе застосування такту психологічного, його спеціальний розвиток у галузі педагогічних понять.

Н. Д. Ушинський

Неправильним є твердження, яке, ще, на жаль, інколи можна почути і від науковців, і від окремих учителів: слабкість виховання в багатьох школах пояснюється, мовляв, тим, що воно — «словесне виховання». Насправді виховання стає немічним, безсилим саме тоді, коли забувають, що в нашому розпорядженні є по суті єдиний тонкий і надійний, всесильний і гострий інструмент виховання — слово. Дивним звучить навіть цей термін, в який дехто вкладає безліч гріхів, — словесне виховання.

Справжній вихователь саме і повинен досконало володіти вихованням засобами мудрого слова. У слові акумулюються відносини між людьми, слово виявляє ідею, а ідея — стовповий корінь виховання. Серце дитини повинне бути відкритим перед словом, думкою, переконанням, повчанням вихователя.

В. О. Сухомлинський

Слово — це якнайважливіший педагогічний інструмент, його нічим не заміниш. Кожний учитель початкових класів — насамперед — словесник.

В. О. Сухомлинський Вихователю, якщо хочеш, щоб твої сили кликали й примушували прискорено битися юні серця, йди й розповідай їм про те, що вразило тебе, що пробудило в твоєму серці гаряче трепетання від гордості чи гніву, радості чи ненависті.

В. О. Сухомлинський