Семінар-тренінг для вчителів
Розвиток комунікативних умінь і навичок педагогів
Пропоную матеріали семінару-тренінгу «Розвиток комунікативних умінь і навичок педагогів».
Мета тренінгу: опанування педагогами прийомів ефективного спілкування через ігрові методи навчання й техніку активного слухання.
Завдання тренінгу:
— розширення можливостей встановлення контакту в різних ситуаціях спілкування;
— відпрацювання навичок розуміння себе, інших людей, а також взаємин між людьми;
— набуття навичок активного слухання;
— активізація
— розширення діапазону творчих здібностей;
Ведучий. Спілкування людей між собою — надзвичайно складний процес. Неефективність у спілкуванні може бути пов’язана з повною або частковою відсутністю певного комунікативного уміння. Труднощі, які виникають у спілкуванні в конкретній ситуації, можуть бути спричинені недостатнім самоконтролем, наприклад через невміння впоратися з перевантаженням, імпульсивністю, агресією тощо.
Кожний з нас вчиться володіти собою, набуваючи досвіду, часто на помилках і розчаруваннях.
Чи можна навчитися спілкуватися,
Це дає змогу більше пробувати, шукати ефективні форми взаємодії і не боятися «поразки».
Безсумнівним позитивним моментом ігрових вправ є можливість отримати оцінку своєї поведінки збоку, порівняти себе з оточенням і скоригувати своє спілкування в наступних ситуаціях. Слід пам’ятати, що набагато легше помітити помилки, неточності у спілкуванні своїх близьких, співробітників, керівників, ніж власні.
На початку заняття ведучий може запропонувати учасникам оцінити свої комунікативні навички і уміння. Ведучий малює на дошці «сходи комунікативної майстерності». Лівий край — майстер комунікації, правий — рівень майстерності. Завдання — знайти своє місце на цих сходах і стати туди, відповідно до своїх міркувань.
По завершенню роботи учасники групи обговорюють вправу.
Успішність заняття багато в чому залежить від мотивації навчання й ефективного спілкування. Вироблення мотивації може відбуватися за допомогою різних завдань, а саме: проведення рольової гри на професійно значущу тему, перегляд відеозапису групової дискусії з подальшим обговоренням, програвання особистих проблем під час тренінгу.
Пропонуються рольові ігри.
ПОЧАТКОВІ ВПРАВИ
«Візуальне відчуття»
Мета: удосконалення перцептивних навичок сприйняття й представлення один одного.
Хід Вправи. Усі сідають колом. Ведучий просить, щоб кожен уважно подивився на обличчя інших учасників. Через 2-3 хв всі закривають очі і намагаються уявити собі обличчя інших учасників групи. Впродовж 1-2 хв потрібно фіксувати в пам’яті обличчя, яке вдалося найкраще уявити . Після виконання вправи група обговорює свої відчуття й повторює вправу.
Завдання: кожний учасник групи намагається відтворити в пам’яті якомога більшу кількість облич учасників тренінгу.
«Через скло»
Мета: встановлення взаєморозуміння партнерів по спілкуванню на невербальному рівні.
Хід вправи. Один з учасників пропонує текст, записуючи його на папір, але передає його ніби через скло, тобто мімікою та жестами. Учасники групи називають те, що вони зрозуміли.
Ступінь збігу переданого й записаного тексту свідчить про уміння встановлювати контакт.
«Дискусія»
Мета: досягнення взаєморозуміння партнерів по спілкуванню на невербальному рівні.
Хід вправи. Група поділяється на трійки. У кожній трійці розподіляються обов’язки.
Один з учасників грає роль «глухого і німого»: він нічого не чує, не може говорити, але в його розпорядженні — зір, жести, пантоміміка; другий учасник грає роль «глухого»: він може говорити і бачити; третій — «сліпого і німого»: він здатний тільки чути і показувати. Усій трійці пропонують завдання, наприклад, домовитися про місце, час і мету зустрічі.
На вправу дають — 15 хв.
«Так»
Мета: удосконалення навичок емпатії і рефлексії.
Хід вправи. Група поділяється на пари. Один з учасників говорить фразу, що виражає його стан, настрій чи відчуття, інший ставить йому запитання, щоб з’ясувати деталі.
Вправа вважається виконаною, якщо у відповідь на запитання учасник одержує три позитивні відповіді — «так».
«Передавання руху по колу»
Мета: удосконалення навичок координації та взаємодії на психомоторному рівні, розвиток уяви та емпатії.
Хід вправи. Усі сідають у коло. Один з учасників групи починає діяти з уявним предметом так, щоб його можна було продовжити. Сусід повторює його дію і продовжує вправу. У такий спосіб предмет обходить коло і повертається до першого гравця, який називає переданий йому предмет і кожен з учасників називає, у свою чергу, що передавав саме він.
Після обговорення вправа повторюється ще раз.
Ведучий. Численні дослідження показують, що успіх людини, яка працює в сфері постійного спілкування, на 80 % залежить від її комунікативної компетентності.
Непродуктивність у спілкуванні може бути пов’язана з відсутністю комунікативних навичок спілкування, з труднощами їх практичної реалізації . На підтвердження сказаного ведучий аргументовано наводить випадки, коли учасники дискусії пропускали висловлювання інших чи спотворювали предметні позиції під час відтворення розмови з пам’яті. Можна також послатися на приклади, взяті з праць Д. Карнегі, Й. Атватера, про те, як важливо бути уважним слухачем.
Можна виділити такі невербапьні канапи комунікації:
— очі і контакт за допомогою погляду;
— обличчя і його експресія;
— жести;
— пози;
— тактильні відчуття ;
— дистанція під час спілкування.
Інструкція. Вашій увазі пропонується методика на визначення уміння слухати іншу людину.
Перед вами 16 запитань, на кожне з яких ви можете відповісти твердженням «так» чи «ні». Варто пам’ятати, що «правильних» чи «неправильних» відповідей не буває. Головне — намагайтеся відповідати чесно, не намагайтеся справити позитивне враження, відповіді мають відповідати дійсності.
Вільно та щиро висловлюйте свою думку. У цьому випадку ви зможете краще пізнати себе. Заздалегідь дякуємо вам!
МЕТОДИКА НА ВИЗНАЧЕННЯ УМІННЯ СЛУХАТИ
1. Чи терпляче ви чекаєте, доки інший закінчить говорити і дасть вам можливість висловитися?
2. Чи поспішаєте ви прийняти рішення до того, як зрозумієте сутність проблеми?
3. Чи слухаєте ви лише те, що вам подобається?
4. Чи заважають вам слухати співрозмовника ваші емоції?
5. Чи відволікаєтеся ви, коли співрозмовник висловлює свої думки?
6. Чи запам’ятовуєте ви замість основних моментів бесіди якісь несуттєві?
7. Чи заважають вам упередження сприймати інформацію?
8. Чи припиняєте ви слухати співрозмовника, коли з’являються труднощі в розумінні його думки?
9. Чи займаєте ви негативну позицію щодо співрозмовника?
10. Чи завжди ви слухаєте співрозмовника?
11. Чи ставите ви себе на місце того, хто говорить, щоб зрозуміти, що змусило співрозмовника говорити саме так?
12. Чи берете ви до уваги той факт, що у вас із співрозмовником можуть бути різні погляди на предмети обговорення?
13. Чи припускаєте, що у вас і вашого співрозмовника може бути різне розуміння змісту уживаних слів?
14. Чи намагаєтеся ви з’ясувати причини суперечки, наприклад, різні точки зору, постановка питання?
15. Чи уникаєте ви погляду співрозмовника у бесіді?
16. Чи виникає у вас бажання перервати співрозмовника і вставити своє слово за нього, випередити його з висновками?
Обробка результатів . Інтерпретація
6 балів і менше. Низький ступінь виразності уміння слухати інших, спрямованість у спілкуванні на себе . Занижена чутливість в оцінюванні поточної ситуації — коли мовчати і слухати, а коли говорити. Необхідне навчання навичок ефективного слухання;
Від 7 до 10 балів. Середній ступінь виразності уміння слухати співрозмовника. Це уміння швидше виявляється ситуативно і залежить від особистісної значимості в інформації. Є необхідність в удосконаленні навичок та прийомів активного слухання;
10 балів і більше. Явно виражені уміння слухати інших незалежно від особистої значимості отримуваної інформації. Така людина є сумлінним співробітником .
Ведучий пропонує учасникам об’єднатися по двоє і визначитися, хто говорить, а хто слухає, тобто хто «оповідач», а хто — «слухач». Потім ведучий повідомляє, що завданням «слухачів» буде уважне вислуховування впродовж 2-3 хв «дуже нудної розповіді». Потім ведучий викликає майбутніх «оповідачів», нібито для того, щоб проінструктувати їх, як зробити розповідь «дуже нудною».
Насправді дає пояснення про те, що суть — не в нецікавій розповіді, а в тому, щоб «оповідач» фіксував типові реакції «слухача». Для цього, оповідачу рекомендується після хвилинної розповіді зробити в зручний момент паузу і продовжити розповідь після якоїсь реакції «слухача» . Якщо впродовж 7-10 с реакції немає, слід продовжити розповідь впродовж ще однієї хвилини і знову зупинитись і запам’ятати наступну реакцію «слухача». На цьому вправа припиняється.
Після проведення вправи всім учасникам групи розповідають справжню суть інструкції та говорять мету вправи. Оповідачів просять тримати в пам’яті реакції слухачів. Ведучий пропонує список найтиповіших прийомів слухання, називаючи їх і даючи необхідні пояснення.
ТИПОВІ ПРИЙОМИ СЛУХАННЯ
1. Глухе мовчання.
2. Угу-піддакування .
3. Луна — повторення останніх слів співрозмовника.
4. Дзеркало — повторення останньої фрази зі зміною порядку слів.
5. Парафраз — передавання змісту висловлювання партнера іншими словами.
6. Спонукання — вигуки та інші вирази, що спонукають співрозмовника продовжити перервану мову ,
7. Уточнювальні запитання на зразок «Що ти мав на увазі, коли говорив «есхатологічний»?
8. Додаткові запитання типу «навіщо», які розширюють сферу спілкування; дуже часто такі запитання відволікають оповідача від головної думки розмови.
9. Оцінки, поради.
10. Продовження — коли слухач долучається до розмови і намагається завершити фразу, розпочату тим, хто говорить, «підказує слова».
11. Емоції — «ух», «ах», «чудово», сміх, «ну і ну».
12. Нерелевантні й псевдорелеванті висловлювання — висловлювання, що не стосуються справи, і лише формально стосуються розмови.
Після інформаційного повідомлення ведучий пропонує «оповідачам» описати реакції «слухачів» і дати їм класифікацію. Ведучий разом з учасниками групи аналізує, які реакції були найчастіше, яке їхнє позитивне й негативне значення в ситуаціях спілкування. Під час обговорення ведучому доречно запропонувати схему слухання: «підтримка — з’ясування — коментування» і обговорити з учасниками появу певних реакцій на різних етапах слухання.
Так, на етапі «Підтримка» доречними є такі реакції: «угу-підтакування», «луна», «емоційний супровід», на етапі «З’ясування» — «уточнювальні запитання» і «парафраз», а «оцінки» і «поради» можна використовувати на етапі «Коментування».
ВПРАВИ НА ЗАКРІПЛЕННЯ ІНФОРМАЦІЇ
«Диспут»
Мета: відпрацювання навичок активного слухання.
Хід вправи. Учасники поділяються на дві команди. За допомогою жереба з’ясовують, яка команда яку позицію займатиме з певного питання, наприклад: прибічники засмаги, паління, роздільного харчування і ті, що проти цього.
Члени команд по черзі висловлюють аргументи на користь певної точки зору. Обов’язковою вимогою для учасників гри є підтримка думок суперників і розуміння аргументації. У процесі диспуту той з членів команди, чия черга висловлюватися наступним, повинен реагувати «угу-підтакуванням» і «луною», ставити уточнювальні запитання, якщо зміст аргументації недостатній, у такому разі можна використати парафраз. Аргументи на користь позиції своєї команди дозволено висловлювати лише після того, як той, хто виступає, просигналізує, що його зрозуміли правильно .
Ведучий стежить за виступами і за тим, щоб учасники диспуту підтримували висловлювання, використовуючи при цьому відповідні реакції. Можна давати пояснення типу «так, ви мене зрозуміли правильно», при цьому повторивши слова співрозмовника, і переконатися в правильності розуміння висловленої думки. Ведучий намагається застерегти учасників диспуту від спроб продовжувати і розвивати думки співрозмовника, приписуючи йому не його слова.
По закінченню ведучий коментує хід вправи, звертаючи увагу на випадки, коли за допомогою парафразу вдалося домогтися уточнення позицій учасників диспуту.
«Суперечка при свідку»
Мета: закріплення навичок активного слухання.
Хід вправи. Учасники групи об’єднуються у трійки. Один з членів трійки бере на себе роль спостерігача-контролера. Його завдання — стежити затим, щоб учасники суперечки здійснювали підтримку висловлювань партнерів, не пропускали другого такту і у парафразі використовували «інші слова», тобто він виконує ті самі функції, що ведучий у попередній вправі.
Два інших учасники трійки, попередньо вирішивши, яку з альтернативних позицій вони будуть займати, вступають у суперечку на обрану ними тему, дотримуючись схеми ведення діалогу. Під час вправи учасники міняються ролями, тобто роль спостерігача-контролера по черзі виконують усі члени трійки.
На вправу приділяють 15 хв.
По закінченні учасники групи обговорюють вправу. Орієнтовні запитання для обговорення:
— Які труднощі постали перед вами під час розмови?
— Чи були випадки, коли після парафразу відбувалося уточнення позиції?
— Кому з учасників не вдалося зрозуміти іншого?
«Карусель»
Мета: формування навичок швидкого реагування під час вступу в контакт, розвиток емпатії та рефлексії в процесі навчання.
Хід вправи. У вправі організовують серію зустрічей, причому щоразу — з новою людиною. Завдання: легко вступити в контакт, підтримати розмову і попрощатися.
Члени групи шикуються за принципом каруселі, тобто обличчям один до одного, й утворюють два кола: внутрішнє нерухоме і зовнішнє рухоме.
Приклади ситуацій:
— Перед вами людина, яку ви добре знаєте, але досить довгий час не бачили. Ви дуже раді цій зустрічі.
— Перед вами незнайома людина. Познайомтеся з нею.
— Перед вами маленька дитина, вона чогось злякалася. Підійдіть до неї і заспокойте її.
— Після тривалої розлуки ви зустрічаєте коханого , ви дуже раді зустрічі. Час на встановлення контакту і проведення бесіди 3-4 хв. Потім ведучий дає сигнал, і учасники тренінгу переходять до наступного учасника.
«Остання зустріч»
Мета: удосконалення комунікативної культури.
Хід вправи. Уявіть собі, що заняття вже закінчилися, і ви маєте попрощатися. Але чи встигли ви сказати один одному те, що хотіли? Може бути, що ви забули поділитися з групою своїми переживаннями? Можливо, є людина, думку якої про себе ви хотіли б почути?
Чи хочете ви подякувати комусь за щось? Зробіть це «тут і тепер».
ПІДСУМКИ РОБОТИ ГРУПИ
Під час підбиття підсумків роботи групи присутній ведучий, але він є спостерігачем. Учасники групи визначають ті риси, які допомагають у спілкуванні і які визначили під час проведення тренінгу . Ці риси і будуть тим надбанням, що напрацював кожний учасник групи.
Технологію проведення тренінгу можна варіювати залежно від досвіду тренера , а також від особливостей учасників групи .
(1 votes, average: 5,00 out of 5)