ОПИС ДОСВІДУ ЗА ТЕМОЮ: «Вдосконалення духовно-моральних цінностей креативної особистості»
Проблема духовно-морального виховання особистості завжди була однієї з актуальних, а в сучасних умовах вона здобуває особливе значення. Аналіз психолого-педагогічної літератури свідчить про те, що вихованню духовності було приділено чимало уваги. Над проблемою духовності працювали такі філософи як Мартін Бубер, Макс Шелер, П’єр Тейяр де Шарден, Хосе Ортега-і-Гассет, Альберт Швейцер, Еріх Фромм, Віктор Франкл і багато інших.
Ще В. А. Сухомлинский говорив про те, що необхідно займатися моральним вихованням дитини, учити «умінню відчувати
Свою роботу як класного керівника я намагаюся будувати на рівні сучасної педагогіки, враховуючи, вдосконалюючи та поєднуючи відомі теорії, ідеї, методи такі як проектна технологія, технологія творчого колективного виховання, мозковий штурм, рольові ігри, круглий стіл. Виходячи з цього, визначила для себе виховну проблему: «Вдосконалення духовно-моральних цінностей креативної особистості».
В структурі формування моральності на засадах духовності прийнято виділяти такі чинники: пізнавальний, ціннісний , праксеологічний .
Перший чинник формування духовно-моральної особистості — пізнавальний, на якому засвоюються знання вихованцем тих норм і правил поведінки, що повинні бути сформовані в процесі етичного розвитку. Адже, дійсно, важко виховати, сформувати яку-небудь якість, не домігшись, насамперед, чіткого розуміння значення цієї якості. Тобто, знання духовно-моральних норм є першим етапом морального удосконалення.
Наступний чинник становлення духовно-моральної особистості — ціннісний. Особистість, поступово включаючись у життя суспільства, повинна не лише усвідомлювати, розуміти правила та норми поведінки та їх значення для людства, а й «привласнити» їх, зробити ціннісними особисто для себе, сформувати в собі стійкі переконання. Тому основними критеріями моральності людини можна вважати її переконання, духовно-моральні принципи, ціннісні орієнтації.
Праксеологічний чинник — практична реалізація знань й умінь, засвоєних правил, норм, ціннісних вимог, що формуються в процесі розвитку й повинні бути реалізовані в ході прилучення до суспільного життя. Цей чинник фактично ставить завдання збільшення ролі розумових-почуттєвих процесів в кожній конкретній практичній дії до того оптимального рівня, який забезпечує отримання бажаного практичного результату.
А. С. Макаренко говорив, що людину слід поставити в такі умови, за яких вона могла б найповніше проявляти ті якості, які проектуються для її дальшого розвитку.
Враховуючи вище сказане, в процесі моєї роботи виробився певний стиль відносин з дітьми:
— Не забороняти, а направляти;
— Не керувати, а співкерувати;
— Не примушувати, а переконувати;
— Не командувати, а організовувати;
— Не обмежувати, а надавати свободу вибору.
Будучи класним керівником вже три роки, я вважаю, що метою виховного процесу є виховання вільної, талановитої, фізично здорової особистості, збагаченої науковими знаннями, готової до творчої трудової діяльності, яка досягається через формування в учнів морального ставлення до оточуючих людей і усвідомлення цінності людського життя, через формування культури інтелектуального розвитку і вдосконалення учнів, а також культури збереження власного здоров’я.
Головною функцією виховання на етапі, коли діти стали восьмикласниками, є допомога учням у виборі професії, підготовка їх до створення власної сім’ї, формування соціальної активності, визначення громадянської позиції. Тут важливий індивідуальний підхід у вихованні, бо в цьому віці в кожному учневі дуже яскраво виявляються індивідуальність, відображення його духовних потреб особистого інтересу. Індивідуальний підхід дуже важливий — як для здійснення кращих умов для розвитку індивідуальних задатків і здібностей, так і для допомоги тим, хто відчуває труднощі у використанні навчальних програм або допускає відхилення від норм поведінки, порушення трудової і суспільної дисципліни. Поряд з цим на допомогу класному керівнику проходить проект.
Що дає використання проектів у виховній роботі школи?
По-перше, інновації у виховній діяльності дозволяють включити великий процент школярів як у виховний, так і в навчальний процес у цілому.
По-друге, проектна діяльність допомагає якнайкраще організувати цілеспрямовану співпрацю у вихованні майбутнього покоління через активну, творчу діяльність.
По-третє, кожний проект дозволяє побачити у звичайному щось нове, роздивитись об’єкт дослідження з інших точок зору. Він розвиває вміння, здібності й мислення школяра; відкриває нові можливості та розкриває прихований потенціал кожного; допомагає вдосконалюватись, спілкуватись і прислуховуватись; підтримує і дає впевненість у собі, віру у своє «я».
І, нарешті, на відміну від традиційної системи, яка розглядає виховні питання з інтелектуальної сторони і тільки потім — з емоційної, а моральні принципи повинні бути зрозумілими, у проектній діяльності основні моральні принципи грунтуються на дії, їх треба «прожити».
Таким чином, розроблені мною проектні роботи сприяють інтенсивному розвитку самостійності учнів, активному становленню їх інтелектуально-творчих здібностей і в цілому збагаченню особистості, формуванню її соціально значущих якостей. Проведені мною класні години ; ситуативні практикуми , диспути сприяють розвитку самооцінки учнів, виробленню вміння бачити сильні і слабкі сторони своєї особистості, характеру.
Для вивчення результатів виховного впливу використовую наступні методики: моніторинг, діагностика, анкетування.
Проводячи анкетування учнів , а також діагностику моральної вихованості, виявляю здібності дітей, їх позитивні та негативні риси характеру для подальшого коригування.
Прагну створити умови для розвитку у дітей творчої ініціативи, громадянської позиції, відповідальності та всіх якостей, які затребувані суспільством.
Намагаюся домогтися найкращого результату і граничної ефективності будь-якого виховного справи. Результатом моєї роботи є: цікаві загальношкільні заходи ; тематичні класні години та бесіди ; батьківські збори
Для формування в учнів духовно-моральних цінностей організую для дітей пізнавальні екскурсії, де знайомимося з визначними пам’ятками міст Дніпропетровська, Запоріжжя, знайомимося з козацькими стежками, відвідуючи о. Хортиця, відвідуємо музеї, виставки, а також зустрічаємося з цікавими людьми.
Також підтримую тісний контакт з батьками своїх учнів, організую педагогічні консультації, зустрічі батьків з фахівцями різних служб міста, проводжу анкетування з метою діагностики та регулювання своїй навчально-виховній діяльності. Вже стало традицією запрошувати на День знань та на останній дзвоник батьків учнів, вони є не просто пасивними слухачами, а активно приймають участь у виховному процесі, що сприяє поліпшенню взаєморозумінню і взаємодовірі «батько-учень». Потрібно утверджувати в дитячому серці почуття турботи про матір, як про найдорожче в світі. Щоб кожне її слово було святинею, а воля законом.
Це сходження на одному з вершин моральності — поступове, але невпинне. Треба використовувати кожну життєву обставину щоб дитина осмислила, що таке мати. Одного почуття прихильності мало. Дитина повинна якомога раніше замислюватися думати, міркувати, тим глибші будуть дитячі почуття.
Треба бачити все, що відбувається в дитячій душі.
Я вважаю, що саме класний керівник здатний показати учневі та його батькам, що вони є в житті один одного, так як більша частина про це забуває. Намагаюся створити умови для реального самостійного дозволу зростаючим людиною його особистих проблем, розуміння себе та інших, особистісного і професійного самовизначення.
Головні складові елементи професійної моралі, якою повинен володіти справжній педагог.
— Повага до вихованців.
— Педагогічний оптимізм.
— Чітке розуміння душевного стану дитини.
— Прагнення підняти авторитет кожного учня.
— Виявлення інтересу до справ кожного учня.
— Щирі та природні почуття.
— Здатність максимально себе мобілізувати на спілкування з учнями, їх батьками та колегами.
Хочеться закінчити словами Гете: «Вчаться у тих, кого люблять». Щоб змінювати інших їх треба любити. Наш вплив на інших прямо пропорційно нашому до них відношенню.
Саме рівень духовно-морального розвитку визначає здатність особистості діяти розумно й відповідально, стримувати прояви нижчої природи, які призводять до руйнування людських стосунків, здоров’я і навіть життя.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)