Тематична лінійка до Міжнародного дня рідної мови
21 Лютого — Міжнародний день рідної мови
Люди говорять різними мовами. У світі нараховується приблизно 6 тисяч мов. На жаль, філологи попереджають, в XXI столітті щонайменше 40% цих мов вимруть. А це страшенна втрата для людства, бо кожна — мова це геніальний прояв людського духу, унікальне бачення нашого світу. Справа в тому, що 95% тих шести тисяч мов охоплюють дуже малу частину світового населення.
За даними ЮНЕСКО, ними розмовляють всього 4% людства. Дейвид Кристал, один із світових експертів з питань мов, автор книги «Мовна смерть»
21 лютого відзначається Міжнародний День рідної мови. Це відносно молоде свято — до календарів усього світу воно ввійшло тільки у 1999 році. І в Україні воно також лише почало писати свою історію, хоча сама проблема української мови на українських землях нараховує кілька століть.
Де і коли народилася традиція Міжнародного дня рідної мови?
Історія свята, на жаль, має дуже трагічне начало. Себто, святкуємо ми цей день з присмаком гіркоти. 21 лютого 1952 року у Бангладеші влада жорстоко придушила демонстрацію протесту
Відтоді цей день у Бангладеші став днем полеглих за рідну мову. Минуло багато років. Аж у жовтні 1999 року на Тридцятій сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО було запроваджено Міжнародний День рідної мови, який уперше святкувався 21 лютого 2000 року у штаб-квартирі ЮНЕСКО в Парижі.
В Україні це свято існує з 2002 року, коли з метою зміцнення державотворчої функції української мови, сприяння вільному розвитку і використанню російської, інших мов національних меншин України Президент України підписав відповідне розпорядження про відзначення Міжнародного дня рідної мови. На жаль, ми маємо дуже трагічні паралелі з нашою історією. Тільки якщо про події в Бангладеші ми вже знаємо добре, то про події з нашої історії нам доводиться ще багато чого розповідати і відкривати. 1951 року студенти Харківського університету виступили проти складання іспитів російською мовою.
33 найактивніших розстріляли, 800 репресували. Отож, чи ми святкуємо, чи ми тризнуємо — це, мабуть, риторичне запитання.