Нові педагогічні технології
НОВІ ПЕДАГОГІЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ: ІНТЕРАКТИВНЕ НАВЧАННЯ Соціально-політичні зміни, що відбуваються в українському суспільстві, вимагають відповідного переносу акцентів в освітній галузі. Нова освітня філософія визначила пріоритетні напрями педагогічної діяльності, серед яких особливої ваги набирає стратегія спрямування навчально-виховного процесу на формування духовного світу особистості, утвердження загальнолюдських цінностей, розкриття потенційних можливостей та здібностей учнів, а також становлення професійної майстерності педагогів.
Але примусити їх учитися абсолютно неможливо. Більше того, дорослі, як і діти, не звикли до тривалого пасивного слухання. Від бездіяльності вони «дерев’яніють» на очах, предмет розмови перестає їх цікавити, починається байдужість.
Абсолютно помилковою є думка, що знання даються лише в кабінеті, на семінарах чи курсах.
Вона в наш час не є панацеєю. Важливо, як подати, опанувати її набути досвіду оперування нею. Незалежно від підходу до навчання дорослі завжди віддають перевагу прагматичному, лаконічному стилю викладання. Опитування педагогів показало, що 94 відсотків респондентів вважають за необхідне навчитися чогось конкретного, сформувати відповідні навички, а це є найбільш суттєвим стимулом для того, щоб зайнятися самоосвітою чи підвищити свій на курсах підвищення кваліфікації. Навчання — ключ до успіху в майбутньому Щоправда, розуміють це далеко не всі.
Унаслідок величезних соціальних, політичних та технологічних змін, що відбулися за останні роки, світ переживає не найкращі часи. Ми живемо не в традиційних статичних суспільствах, і реальність вимагає привнесення змін у все, що робиться, значить, і в процес навчання, переводячи його в режим активного, більше того, Інтерактивного. З огляду на це легко можна зрозуміти, чому в пресі все частіше поряд з активним вживається термін «інтерактивний». Педагоги переважно використовують термін «активне навчання», який базується на визначенні, поданому в «Українському педагогічному словникові»: удосконалення методів і організаційних форм навчально-пізнавальної роботи учнів, яке забезпечує активну й самостійну теоретичну і практичну діяльність школяра в усіх ланках навчального процесу.
Учителі-практики стверджують, що будь-якому навчанню притаманна активність, зауважуючи при цьому, що слухання, сприймання інформації — це уже залучення до активності. У ряді наукових досліджень доводиться, що під час навчання треба значно більше, ніж слухати, необхідно читати, писати, обговорювати, брати участь у вирішенні проблем, спостерігати, практикуватися та отримувати зворотний зв’язок. У навчальних закладах школярі повинні залучатися до розв’язання мислительних задач таких як аналіз, синтез, оцінювання. Виходячи із такого виду діяльності, визначення терміну «активне навчання» — це навчання, яке заохочує реціпієнтів робити щось і думати про те, що вони роблять. Кажучи про інтерактивний підхід у методичній підготовці вчителя, акцентують на позиції, коли в активну діяльність уводиться слухач і педагог . Слово «інтерактив » англійського походження . Українською мовою значення цих двох мовних одиниць можна подати в наступній редакції: спосіб взаємодіяти чи бути в режимі бесіди, діалогу з чим-небудь , або ким-небудь . Таке тлумачення дає можливість говорити про інтерактивне навчання як діалогічне, що забезпечує в середній школі взаємодію педагога та учня.
Підхід у навчанні, за якого відбувається постійна активна взаємодія всіх, залучених до навчання, не є зовсім новим у нашій вітчизняній педагогіці. У частковій формі він використовувався впродовж минулого століття чи не всіма педагогами, що хотіли привнести у свою роботу щось нове, шукали шляхи опт имізації навчального процесу. Серед таких спроб — лабораторно-бригадний, проектний методи, робота в парах змінного характеру, кооперативне навчання.
Трохи згодом до ідей інтерактивного підходу впритул підійшли й намагалися реалізовувати у своїй педагогічній діяльності окремі його елементи В. Сухомлинський, Ш. Амонашвілі, В. Шаталов, Є. Ільїн та інші). Суть такого навчання виголосив більше 2000 років тому ще Конфуцій. Щоправда, наполягати, що великий китайський філософ казав мав на увазі інтерактив, було б некоректно: Те, що я чую, я забуваю; те, що я бачу, я пам ‘ятаю; те, що я роблю, я розумію. Абсолютно вірною є думка, висунена авторами посібника «Інтерактивні технології навчання: теорія, практика, досвід», про те, що процес навчання не автоматичне вкладання навчального матеріалу в голови.
Він потребує напруженої розумової роботи та власної активної участі в цьому процесі. Цього можна досягти лише за допомогою активного навчання. Відмінною рисою сучасної освіти є наголос на толерантному ставленні в навчальному процесі до особистості учня.
Основні положення особистісно орієнтованого навчання спрямовані на кардинальну зміну домінуючих «векторів педагогіки»: від навчання, як строго регламентованого підходу до учня — до виду процесу набуття знань, як індивідуальної діяльності школяра. Розв’язати їх може на сьогоднішньому етапі розвитку нашої вітчизняної освіти лише широке впровадження нових педагогічних технологій, спрямованих на розвиток творчих сил, здібностей та нахилів дітей. Досить вагоме місце серед них відводиться активним методикам, використання яких є надзвичайно актуальним через їхній вплив на сприйняття в навчальному процесі.
Варто врахувати інформацію, що багато інтерактивних технологій, що застосовуються на сучасних уроках, на перший погляд, сприймаються скоріше як гра, аніж серйозне, багатообіцяюче навчання. Серед таких можна виділити рольову гру, дискусію, дебати, обговорення в групах, парну роботу, аналіз випадку . Тому вчитель, готуючись до введення у свою традиційного характеру роботу елементів інтерактивного навчання, має впевнитись, що інтерактивність допоможе оптимально забезпечити досягнення прогнозованих результатів, і за потребою бути готовим доказово, за допомогою демонстрування довести батькам, адміністрації і навіть учням цю переконаність. Нові педагогічні технології, використання яких вимагає особистісно орієнтований підхід, забезпечують діалог з класом, стимулюють особистісне ставлення школярів до роботи, котру вони виконують. У навчальній ситуації, що створюється на уроках, оберігається гідність учнів. Структурна побудова заняття на основі інтерактивних методик міняє саму суть навчального процесу, занурюючи його у спілкування, де ролі вчителя й учня знаходяться у відповідній рівновазі: Обидва працюють для того, щоб навчатися, ділитися своїми знаннями, досягненнями свого життєвого досвіду.
Використання технологій інтерактивного навчання — це спеціальна форма організації пізнавальної мислительної діяльності. Однією з багатьох пріоритетних цілей, які вона реалізує, є створення комфортних умов навчання. Кожний педагог повинен пам’ятати, що Те, як він учить, так само важливо, як і Чого він навчає. Спілкуючись у класі, учні щомиті отримують уроки моралі — ставлення до них і їхнє до інших.
Не можна очікувати, що діти сприйматимуть готові цінності та істини протягом всього навчання в школі, а потім у дорослому віці раптом почнуть робити вибір. Середовище, де навчають позитивних цінностей, повинно сприяти розвитку самостійності та незалежності мислення, а відтак активності, а не просто слухняності. Очевидним способом формування у дітей навичок прийняття рішень та готовності їх використання в практичному житті є надання школярам можливостей приймати їх у повсякденному житті.
Учителі можуть вчити цьому учнів будь-якого віку. Але для цього необхідно готувати відповідні матеріали, ураховувати вибір виду діяльності, якщо школярі будуть займатися протягом дня , місця , де вони сидітимуть, підходу до розв’язання проблеми, що робить продуктивним сам процес навчання, створює ситуацію, коли учень відчуває Свою інтелектуальну можливість й успішність. Інтерактивна діяльність розпочинається із забезпечення такої важливої для формування повноцінного внутрішнього «Я» «ситуації успіху», коли кожна дитина може стверджувати: «Я знаю, я мо
(1 votes, average: 5,00 out of 5)