Гіперактивна дитина. Як подолати труднощі? Ви чули про таке захворювання, як синдром гіперактивності? Так, цей синдром — таке ж захворювання, як вада серця або ниркова недостатність. І як ми не будемо сварити дитину за те, що вона страждає на якусь хворобу, так і у випадку із синдромом гіперактивності розуміємо, що малюк потребує особливої уваги та допомоги. Але як же важко сприймати спокійно та любити дитину, яка через свою надмірну неуважність і рухливість погано вчиться, неспроможний дотримуватися встановлених правил поведінки та зовсім не звертає уваги на ваші зауваження! Але тільки любов і турботливе виховання батьків, розуміння оточення можуть допомогти дитині впоратись із її проблемою. Отже, перед нами — не мале чудовисько, на яке не знайдеш ради. Ця дитина страждає на синдром гіперактивності. У чому виявляється таке захворювання? Малюк не просто час від часу відволікається — це можна сказати про всіх. Гіперактивна дитина зовсім не спроможна зосередитись на чомусь одному. Її увага ні на чому не затримується. Вона дивиться у книжку, але не розуміє прочитаного. Про її думки можна сказати, що вони обганяють одна одну, і на жодній вона не зупиниться, щоб над нею замислитись. У такої дитини — не передбачувана поведінка. Вона то на вулицю вискочить, то когось хапає, то лізе на дерево… вона постійно у синцях та подряпинах. Її дії випереджають думки про наслідки, і тому часто є небезпечними. Гіперактивна дитина — постійно збуджена. Вона просто не може сидіти спокійно. Навіть якщо буде дуже старатися, у неї все одно щось рухатиметься — ноги, ступні, руки або язик і губи. Як же можуть допомогти батьки і педагоги? Спробуйте якомога більше вивчити цю хворобу. Знаючи, які особливості поведінки пов’язані саме із синдромом гіперактивності, вам легше буде уникати несправедливих звинувачень. А ще, розуміючи, чим викликані проблеми навчання і виховання, ви зможете добирати ефективні способи їх подолання. Наприклад, дитині потрібно постійно рухатись — дайте їй таке завдання, ну хоча б перемотувати клубочок із різнокольорових ниток, або розв’язувати вузлики на мотузці — це на деякий час заспокоїть її, вона не буде відволікати інших. Малюку легше буде навчитися контролювати свої вчинки, якщо встановити для нього суворий режим із чітким розпорядком дня. І ефективним буде введення сімейних правил — що дозволено, а що ні. Також дуже важливо прийняти дитину об’єктивно, розуміючи її стан, і допомогти їй самій змінити уявлення про себе. Знаєте, ці діти, як правило, впевнені, що вони «бридкі, дурні й погані». Вони ж багато чого погано почули про себе від ровесників, учителів, а деколи й від батьків. Отже, хоча покарань ніхто не відміняє, непогано було б знаходити нагоду похвалити свою дитину. Адже щоб зробити щось правильно і добре, гіперактивній дитині потрібно набагато більше зусиль, ніж решті. Знайте, що вади, які пов’язані із синдромом гіперактивності, можна виправити. |
