Відображення героїчної боротьби за волю запорозького козацтва в народних думах та піснях
Український народ завжди ніс у своїх серцях велике полум’я свободи, яке нічим не можна було загасити. І йшли у бій українці за волю, йшли, незважаючи на те, що не всіх чекало повернення додому. Гула слава про Запорозьку Січ, гула слава козацька, і збиралися під козацькі прапори люди, ті, хто хотів волі для рідної України, ті, хто мріяв про її незалежність. І складалися тоді пісні й думи, і йшли по шляхах кобзарі, розповідаючи про козацькі подвиги, перемоги та поразки, підіймаючи патріотичний дух. Це все наша історія, якою повинні пишатися нащадки.
Запорозька
Гей, у лузі червона калина, гей, гей, похилилася; Чогось наша славна Україна, гей, гей, засмутилася. А ми ж тую червону калину, гей, гей, та й піднімемо; А ми ж свою славну Україну, гей, гей, та розвеселимо!
Билися запорозькі козаки, бо вже не могли терпіти неволі, бо вже не мали сили дивитися на сльози жінок, матерів, бо не хотіли бути рабами. Тому в піснях так часто лунає заклик до
Бери шаблю гостру, довгу та йди воювати…
Бої були страшні, криваві; багато козаків похилило свої голівоньки додолу, але й багато було перемог, про які ще й досі співають пісні, нагадуючи нам нашу історію. Перемагали «козаченьки» і турків, і ляхів, й інших загарбників, щоб повернути собі найголовніше — волю, незалежність: Ой, як пішли козаченьки Та з-під Солобковець. Заллялося ворожих ляхів, Як біленьких овець.
Козаки — надія українців, недарма називають їх і «соколиками», і «орлами», і «молодцями». Згадаємо пісню про Байду «У Царграді на риночку», у якій оспівано палкого патріота, мужнього захисника Батьківщини. Народ наділяє його неймовірною силою: висячи на гаку, він стрілами вбиває турецького царя, царицю та їх доньку.
Така умовність дала змогу показати, що загарбників покарано.
Українці вірили своїм захисникам-козакам, тому і склали так багато про них дум, пісень та легенд. Серед них думи і про Козака Голоту, який «не боїться ні огня, ні меча, ні третього болота», і про Самій-ла Кішку, «гетьмана запорозького», і про Богдана Хмельницького, що «був за рідного брата і батька козакам». Скільки пісень складено про Богдана Хмельницького, про його героїчні битви з поляками за честь рідної землі, за честь рідного народу.
Чи не той то хміль, Що коло тичин в’ється? Ой той то Хмельницький, Що з ляхами б’ється. У боротьбі з польською шляхтою Хмельницький спирався на народні маси: Я ворогів не боюся..І гадки не маю — За собою великую Потугу я знаю.
Багатьом ляхам довелося становити «дубовії хати», бо був. за народними уявленнями, український гетьман непереможним. Не тільки легенди й пісні славлять Богдана Хмельницького. Є багато дум, де розповідається про героїчні подвиги українського гетьмана. У думах: «Хмельницький та Барабаш», «Хмельницький і Ва-силій Молдавський». «Перемога Корсунська», «Про Хмельницького Богдана смерть, про Єврася Хмель-ниченка і Павла Тетеренка» та інших — Богдан Хмельницький зображений у різних історичних та життєвих обставинах.
Та скрізь він наділений кращими рисами людини-патріота, державного діяча. Козаки дуже шанують свого гетьмана:
«Ей, гетьмане Хмельницький, Батю наш. Зинов Богдане чигиринський Дай, Боже, щоб ми за твоєю головою пили та гуляли, Віри своєї християнської у поругу вічні часи не давали!»
Були складені думи і про бойових соратників Хмельницького, наприклад, дума про Івана Богуна. У ній славиться ратний подвиг цього полководця. В оточеній польськими військами Вінниці Богун застосував хитрість: наказав прорубати на льоду річки Буг ополонки і замаскувати очеретом.
Не підозрюючи пастки, ворожа армія посунула на лід — багато інтервентів потонуло, багато було взято в полон. У думі гіперболізовано силу Богуна:
Силу він ляхів-турків стріляв: І шабельками рубав, На аркан забирав, В річку Буг їх утопляв…
В історії нашої Батьківщини багато героїчних сторінок. Історія України написана козацькою кров’ю. Вдячний народ зберігає пам’ять про подвиги предків у піснях, думах та легендах про козацьку славу, про героїчну боротьбу за волю, за незалежність. І, без сумніву, ці пісні та думи ніколи не будуть забуті, бо вони — нагадування нам про те, що відбувалося багато століть тому, це наша героїчна історія.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)