Українська родинна педагогіка у повісті М. Стельмаха «Гуси-лебеді летять»
Михайл Стельмах Народився в с. Дякшцях Літинського району на Вінниччині в бідній селянській родині. Закінчив сільську школу, Вінницький педагогічний технікум та Вінницький педагогічний інститут. Вчителював у школах Київщини і Вінниччини.
У роки Другої світової війни був на фронті артилеристом. Після війни займався письменницькою діяльністю.
Прозаїк, поет, драматург, кіносценарист. Широковідомі романи «Хліб і сіль» , «Чотири броди» , «Кров людська — не водиця» , «Правда і кривда» , «Дума про тебе» , автобіографічна
Через показ культу матері, праці, рідного слова вона відкри-иас секрети української родинної педагогіки, яка вкладає саме у ті «гуси-лебеді» душі дитини.
Матір’ю прищеплюється Михайлику святе ставлення до землі, оранки, сівби, до дерев, насіння. Своїм прикладом
Народною педагогікою сповнена і глибока пошана до українських обрядів, звичаїв і ритуалів. І вишивані рушники, і калина, і трепетна повага до хліба — все це душа народу, його родинна мудра педагогіка, набута віковим досвідом.
Та у повісті вона постає ще й випробуваннями в період знецінення життя у грізних вихорах громадянської війни та культивування нетерпимості. Морози вдарили по крилах Михайликових «гусей-лебе-дів», коли класові принципи роз’єднали людей, а нова «педагогіка» почала пускати паростки в людських душах. Ось Люба каже Михай-ликові: «У нашого діда революція гарного коня забрала, а взамін поганого дала». «Бо так треба було», — кажу я словами дядька Себастіа-на, і дівчинка погоджується зі мною».
У цьому «так треба було» криється урок «класової» педагогіки, що йде всупереч українській родинній, за якою головними у людини повинні бути чесність, гідність, справедливість, любов до людей і рідної землі. Все це прищеплюється дитині з перших років життя.
Саме така родинна педагогіка виховує справжню Людину. У цьому переконуєшся, читаючи чудову повість «Гуси-лебеді летять», за яку хочеться уклонитися письменнику і подякувати йому за науку і любов до рідної землі.