Внутрішні води Північної Америки
Додатковий матеріал до теми.
Північна Америка багата на поверхневі та підземні води. Територією материка протікають безліч великих річок. Річкова мережа добре розвинута, але розподілена нерівномірно.
Більша частина річок належить до басейнів Атлантичного та Північного Льодовитого океанів. З поверхні материка щорічно стікає 8200 км. кв. води, що становить приблизно 18% світового стоку.
Річки басейну Північного Льодовитого океану протікають територією давнього зледеніння, через озера, і мають неширокі долини зі скелястими берегами
Річки басейну Тихого океану короткі, бурхливі, багатоводні, багаті на гідроенергію. Долини річок вузькі і глибокі. Танення снігів і льодовиків у горах підтримує високий рівень води, особливо у літній період.
Найбільш важливу роль у забезпеченні населення материка водними ресурсами відіграють річки басейну атлантичного океану. Це досить розгалужені річкові системи із широкими долинами.
Західний схил Аппалачів, більша частина Центральних і Великих рівнин належать басейну річки Міссісіпі. Це одна з найдовших річок на землі,
Режим річкової системи Міссісіпі відрізняється складністю, що пояснюється великими розмірами її басейну. Міссісіпі має змішане снігово-дощове живлення, паводки частіше бувають навесні, але іноді й улітку в результаті зливових дощів. У цей період у річку, особливо правими притоками, виноситься багато мулу й піску, що відкладається у руслі, а в гирлі при впаданні в Мексиканську затоку утворюється велика дельта.
На Міссісіпі та її притоках трапляються настільки сильні повені. Що перетворюються на справжні національні лиха. Тут споруджено греблі й систему шлюзів, які роблять річку більш спокійною.
Між Гудзоновою затокою і хребтами Кордільєр, Великими рівнинами на півдні й арктичним узбережжям на півночі простягається басейн другої за величиною річки Північної Америки — Маккензі. Свою назву вона дістала на честь дослідника цих місць О. Маккензі. За виток Маккензі за одними даними приймають річку Атабаску, за іншими — Піс.
Які починаються в Скелястих горах. Основне живлення Маккензі отримує за рахунок танення снігу. Багато води їй віддають болота і озера.
Більшу частину року річка вкрита кригою. До появи літаків Маккензі була єдиним засобом сполучення в цій частині материка.
Озера Північної Америки відрізняються різноманітним походженням улоговин. На півночі переважають озера, що утворилися в льодовикових улоговинах. В Кордільєрах багато карстових та кратерних озер, а на внутрішніх плоскогір’ях — дрібних залишкових, як, наприклад, Велике Солоне.
На рівнинах, у широких річкових долинах, багато озер-стариць.
Серед озер Північної Америки особливе місце посідають Великі озера — найбільший у світі прісноводний басейн. П’ять озер — Верхнє, Гурон, Мічіган, Ері й Онтаріо — розташовані на різних висотних рівнях і являють собою каскад природних водоймищ, з’єднаних короткими порожистими річками. Верхнє — найбільше прісноводне озеро у світі, а найменше з них — Онтаріо — перевершує за площею найбільше озеро Європи — Ладозьке.
Озера виникли близько 20 тис років тому і мають льодовиково-тектонічне походження. На найнижчому ступені лежить озеро Онтаріо, яке з’єднується з озером Ері короткою річкою Ніагарою. Зриваючись із крутого уступу, вона утворює всесвітньо відомий Ніагарський водоспад.
Для Північної америки характерне сучасне зледеніння, загальна площа якого — більш як 2 млн км. кв. це покривні льодовики Гренландії, Канадського арктичного Архіпелагу і гірські льодовики Корддільєр. Найбільш потіжні гірські льодовики розташовані в Кордільєрах на північному заході материка, де їх утворенню крім низьких температур сприяють рясні снігопади. На півночі материка поширена багаторічна мерзлота.
Величезне значення для водопостачання населених пунктів Північної Америки мають найбагатші запаси підземних вод, розвідані в надрах материка.
Використана література: Г. Д. Довгань «Я обираю географію», ТОВ «Видавнича група «Основа», 2010 р
(1 votes, average: 5,00 out of 5)