Україно! Це твої символи

Тема: Україно! Це твої символи.

Мета. Ознайомити учнів з історією України, її символами, виховувати в них національну свідомість, розуміння своєї причетності до долі України.

Обладнання. Карта України, Акт проголошення незалежності; на плакатах зображення герба України, прапора; на столі — хліб на вишитому рушнику, на партах — рослини-символи України і вислови: «Верба і калина — символи України», «Барвінок — символ кохання і вірності», «Васильок — символ святості і чистоти».

Епіграф. Свою Україну

За неї Господа моліть…

.

План

1. Держави давня назва — Україна!

2. Державні символи України.

3. Народні символи.

4. Молись, дитино, за Україну.

Вступне слово вчителя.

Україна! Наша рідна земля, наша Батьківщина. Вона для всіх, хто її поважає і любить, вона — колиска найкращих у світі пісень, вона — вічна надія на волю і кращу долю.

Мені над усе більш нічого не треба:

Домівка матусі, волошки в житах,

Вишневий світанок, полив’яне небо,

І сиза роса на траві при шляхах.

Таке все тут миле, доступне і гідне —

Високі тополі і тихе село…

Таке сокровенне,

Воно в мою душу навіки вросло.

Коралі калини і мамині очі,

І доля — з лелечого наче крила…

Я більшого щастя на світі не хочу,

Щоб лиш Україна міцніла й цвіла

Справді, не треба більшого щастя, щоб лиш Україна розвивалася, зміцнювалася, а ми, її громадяни, робили все для того, щоб вона якнайшвидше стала в ряд з передовими країнами світу.

А сьогодні ми з вами заглянемо в її історію, дізнаємося, звідки пішла її назва, ознайомимося з її символами. Адже у нашого народу на землі глибоке тисячолітнє коріння. Українці, як і інші народи, пройшли довгий шлях розвитку, що зафіксувався в усіх сферах життя — культурі, мові, побуті.

Україна може пишатися своєю древньою величною історією. А коли ж виникла її назва?

Бесіда з учнями.

Учень 1. Назва «Україна» зустрічається ще в києво-руський час. Першу згадку про Україну зафіксовано в Іпатіївському літописі 1187 року. Вона пов’язана з Переяславським князівством.

Оповідаючи про смерть князя Володимира Глібовича — захисника краю від кочовиків-половців, літописець зазначив: «И плакавшися по нем вси переяславци… О нем же Украйна много постона…»

Учень 2. Інше джерело в 1189 році називає Україною частину Галицького князівства, розташовану між Південним Бугом і Дністром. Цю назву згадували, описуючи події 1213 року, коли князь Данило Галицький відвоював у поляків ряд населених пунктів. У літописах назва «Україна» вживалася паралельно з термінами «Русь», «Київська Русь», а народ називався «руським», «русинами».

Учениця 1. На старих західноєвропейських картах, які досліджували вчені Аделунг, Бокачов, Лербер, територія нашої Вітчизни завжди охоплювалася назвою «Україна».

Дуже цікаві факти французького інженера Боплана, який протягом 17 років перебував на Україні і в 1650 році видав книгу «Опис України». Назву «Україна» знаходимо і на великих глобусах.

Учениця 2. Назва «Україна» існувала аж до часів Петра І. А пізніше таємним розпорядженням царського уряду в 1863 році було заборонено вживати назву «Україна», наказувалося називати Малоросією, а народ — малоросами. В цей час також вийшов Валуєвський указ про заборону української мови.

Вчитель. Але Україна пройшла всі випробування, лихоліття, сваволю і вистояла. Бо, як писав відомий французький вчений Й. Г. Коль у 1841 році, «Немає найменшого сумніву, що колись велетенське тіло російської імперії розпадеться і Україна стане вільною державою. Час цей наближається поволі, але неухильно. Українці є нація з власною мовою, культурою, історичною традицією.

Україна роздерта поміж сусідами. Але матеріал для Української держави готовий: коли не нині, то завтра з’явиться будівничий, що збудує з тих матеріалів велику незалежну Українську державу». І цей час настав. Сьогодні Україна — незалежна, і як інші країни, вона має свої символи — герб, прапор, гімн.

Зараз ми поговоримо саме про них.

Учень. Про утвердження нашої державності й самостійності свідчить те, що ми маємо малий герб України — тризуб. Як державний герб України тризуб на синьому тлі введений законом, прийнятим українською

Центральною Радою в Києві у 1918 році. У проекті Конституції, представленому конституційною комісією в жовтні 1928 року, в ст. 9 записано: «Державним гербом Української держави є тризуб золотої барви на синьому тлі.

Право вживання тризуба мають виключно державні установи».

Учениця. Поява тризуба на Україні пов’язана з дохристиянським культом Сонця-Вогню. Він графічно передає єдність жіночого і чоловічого начал, що породжує третю силу — синівське начало. Тризуб здебільшого зображають золотим або жовтим на синьому тлі.

Жовто-золотий — це колір небесних світил, сонячного проміння, без якого неможливе життя.

Вчитель. У наш час Верховна Рада України затвердила тризуб як малий Державний герб. У статті 20 Конституції України записано: «Державними символами України є Державний Прапор України, Державний Герб і Державний Гімн України».

Учень. Державними барвами Української держави є барви синя і жовта. Чисте небо — символ миру та пшеничне поле — символ достатку . Синьо-жовте сполучення на українському прапорі — одне з найдавніших.

Походить воно від герба Галицько-Волинського князівства — золотого лева на синьому полі.

Наш стяг пшеничний у степах під голубим склепінням неба… Він втілює віковічні прагнення нашого народу до миру, праці, краси.

Учениця. Слов’яни обожнювали свої знамена і вірили, що у воєнний час вони святіші від ідолів. Стяги спершу возили разом зі зброєю, перед боєм ставили на узвишші, аби кожен ратник бачив їх.

Прапороносцями призначали, як правило, визначних богатирів, які мали за обов’язок постійно тримати прапор над полем бою, пильно охороняти його. Значення прапора під час бою було дуже важливим: якщо він стояв нерухомо — знали: битва проходить успішно, а якщо зникав з поля зору ратників, то це мало означати не що інше, як поразку.

Учень. Вже скільки закривавлених століть

Тебе, Вкраїно, імені лишали…

То ж встаньмо, браття, в цю гарячу мить:

Внесіте прапор вільної держави!

Степів таврійських і карпатських гір

З’єднався колір синій і жовтавий.

Гей, недругам усім наперекір —

Внесіте прапор вільної держави!

Ганьбив наш прапор зловорожий гнів,

Його полотна в попелі лежали…

Але він знов, як день новий розцвів:

Внесіте прапор вільної держави!

Повірмо в те, що нас вже не збороти,

І долучаймось до добра і слави.

Хай будуть з нами Правда і Господь —

Внесіте прапор вільної Держави!

Вчитель. Пісні Михайла Вербицького на слова Чубинського «Ще не вмерла Україна» судилося стати національним гімном України. Хоч з’являлися й інші патріотичні пісні, які виконували роль гімну. Це «Заповіт» Шевченка, «Вічний революціонер» Франка та багато інших.

Проте саме пісня Чубинського і Вербицького змогла об’єднати навколо себе патріотів, одержимих великою метою — побудовою соборної незалежної України.

Але сьогодні потрібно сказати про той час, коли Україна перебувала у складі СРСР. Згадати тоді про тризуб або синьо-жовтий прапор, чи заспівати «Ще не вмерла Україна» було суворо заборонено. Та були в нас справжні патріоти, які не боялися цих заборон і, хоч потайки, а все ж таки співали «Ще не вмерла Україна», бо твердо вірили, що вона воскресне.

Сьогодні завдання кожного з нас, громадянина України, — знати, поважати символи своєї Вітчизни і не дати нікому поглумитися над ними. Гордитися тим, що маємо свою державу, свою землю, свою мову, свої традиції і свої символи — герб, прапор, гімн. І тільки той буде називатися справжнім патріотом, хто своїми вчинками, поведінкою, працею, знаннями і вміннями зміцнюватиме її могутність.

Та крім офіційних державних символів Україна має ще й народні символи, розповідь про які підготували учні другої групи.

— То які народні символи знаменують нашу країну?

Учениця. Звичайно, скажеш одне тільки слово «Україна» — і в уяві обов’язково постають тополя в полі, хрущі над вишнями, калина в лузі, верба край долини…

Калина в Україні — символ рідної землі і вічної пам’яті про тих, хто у мужній борні віддав своє життя за щастя і волю народу, тому й садять її на могилах загиблих. В одній з народних пісень говориться: «…Звелів собі насипати високу могилу, звелів собі посадити червону калину. Будуть пташки прилітати калиноньку їсти, будуть мені приносити з України вісти.»

Учень. Калина — це і той символ, що пам’ять людську береже, символ безсмертя, невіддільний від життя, це наш духовний світ. Якщо троянди й виноград, за словами М. Рильського, символізують красиве і корисне, то калина символізує духовний потяг до своєї землі, свого берега, своїх традицій. «.. .Пам’ятай же, сину, що казала мати, посади калину біля свої хати.»

Учениця. Верба — також символ, який опоетизований в народній творчості і художній літературі. Близько 500 видів верби росте на нашій планеті, а тридцять — на Україні.

Вчитель. Дуже любив Україну славний її син Тарас Григорович Шевченко, який у своїх творах оспівав її красу. 365 разів Кобзар використав слово «калина», а будучи на засланні в Орській фортеці, він посадив гілку верби і викохав її.

Для нього вона була уособленням України. А відомий український поет Василь Симоненко писав:

А якщо впадеш ти на чужому полі, Прийдуть з України верби і тополі, Стануть над тобою, листям затріпочуть, Тугою прощання душу залоскочуть.

Учень. У нашій народній символіці особливе місце посідає барвінок. Його образ присутній в багатьох ліричних піснях, іграх-веснянках, обрядах.

За смисловим навантаженням з хрещатим барвінком може порівнятися лише червона калина. З давніх-давен він уособлює молодість, нев’януче кохання, вірність.

Учениця. Васильок — символ святості і чистоти. А в народній поезії — то квітка вірності:

Посію я василечки, буду поливати,

Ходи, ходи, Василечку, буду цілувати.

Учень. Хліб і рушник — одвічні людські символи. Хліб-сіль на вишитому рушникові були високою ознакою гостинності українського народу.

Хліб був мірилом життя, культури, жоден обряд не обходився без нього. Святість і пошана до хліба передавалися з покоління в покоління дітям і внукам.

Учениця. Хліб на столі. Зайшовши до хати, возрадуймося йому, віддаймо шану тим, хто зростив його. Хай завжди він буде в хаті, прикрашений вишитим рушником.

А найпершою молитвою нашою хай буде хвала хлібові, прохання, щоб він не зачерствів, бо, як мовить народ, коли черствіє хліб, то і черствіють душі.

Підсумок.

Вчитель. Розмову про Україну та про її символи можна вести без кінця — краю, бо така багата і щедра наша земля, така славна її історія.

Хочу, щоб кожен з вас запам’ятав те, про що ми говорили сьогодні. Любімо свою землю, випрошуймо у Всевишнього ласки і допомоги, вивчаймо, знаймо і поважаймо її символи, не даймо нікому скривдити її.

Молись, дитино, за Україну,

Що нам безсмертне життя дає.

А по молитві ставай до чину,

Ставай до праці, дитя моє.

Молитва небо здіймає вгору,

Заводить сонце в душі алмаз,

А праця творить землі опору

Та від скорботи рятує нас.

Молись, дитино, щоб не вернуло

Московське рабство, як темна лжа,

А по молитві пильнуй, щоб дуло

Твоєї зброї не жерла ржа.

Молитва щира — то з Богом згода,

То криця духу, а не руки,

А чиста зброя — твоя свобода,

Твоя будучність на всі віки.