19 грудня — Світо Святого Миколая

День День святого Миколая — дитяче свято Святий Миколай-Чудотворець, архієпископ Мирлікійський, належить до найвизначніших святих християнської церкви. Його люблять і вшанову-ють на Заході та Сході. З особливим нетерпінням чекають на день пам’яті святителя діти — бо для них то означає веселе свято й подарунки.

Архієпископ Миколай, багатолітній пастир антіохійських християн на межі ІІІ-ІV століть, був однією з найяскравіших постатей в історії Церкви перших віків. Його служіння припадає на час останніх великих гонінь на вірних

і подальше становлення Церкви після Костянтинової реформи, коли «період катакомб» відійшов у минуле. Відомо, що владика Миколай брав участь у І Нікейському Соборі, який закріпив у Символі Віри основне догматичне вчення християнства, проте жодних богословських праць він по собі не залишив. Що ж тоді живить людську пам’ять про Святого вже стільки століть? Серед сучасників Отець Миколай відзначився чистотою життя, за яку мав від Бога дар чудотворення, а також милосердям і благо-дійністю.

Очільники Церкви й богослови, встановлюючи свято, закликали вірних пам’ятати саме про ту взірцеву чистоту й щедру доброчинність,

брати їх за взірець. З історичних джерел знаємо, що вже в VI ст. день упокоєння Святого став значним християнським святом Східної Церкви — тоді імператор Юстиніян І збудував на його честь церкву в Константинополі. Єрусалимський канонар VII ст. на 6 грудня каже: «Пам’ять Миколая, єпископа одного великого города». Усі грецькі місяцеслови з IX століття мають цей празник. Найдавніший життєпис Святого Миколая походить теж із IX ст., а імператор Мануїл Комнен навіть державним законом приписав святкувати день пам’яті Святого Миколая.

З Візантії свято поширилося по цілому світу — й на українські землі також. За переданням князь Аскольд узяв Святого Чудотворця за небесного по-кровителя й мав хресне ім’я Миколай. До Західної Церкви свято прийшло у IX ст., коли папа Миколай — перший папа з цим іменем — близько 860 р. збудував у Римі церкву Святого Миколая. Особливо прижилося й полюбилося свято в Німеччині, куди його принесла візантійська княжна Теофана, жінка цісаря Оттона II . Саме на німецьких землях день Святого Миколая перетворився на дитяче свято, та сталося це через кілька віків. Загалом же, найперше Святий Миколай є опікуном подорожніх, моряків і рибалок.

Йому присвячене місто Амстердам — столиця Голландії, країни великих мореплавців. Адже згідно з житієм Святий неодноразово приходив на допомогу людям під час стихійного лиха — силою молитви зупиняв грозу чи бурю. Так довший час вважалось і в Україні — кожен рибальський курінь мав обов’язково ікону цього святого, перед якою на початку ловецького сезону й у часи негоди, стихійного лиха служили молебень. Й нині у храмах саме перед іконою Св.

Миколая моляться, вирушаючи в далеку дорогу, а також при освяченні різноманітних транспортних засобів. Вважався Святий Миколай і захисником бідних, скривджених, неспра-ведливо засуджених — також на основі житійного передання. Шанували святителя і як покровителя шлюбу. Бо, згадаймо, що одне з перших його чудес — рятунок від ганьби та блуду трьох сестер, батько яких не мав ко-штів на посаг і весілля. Тоді, ще юний, священик Миколай уночі підкинув до хати тієї родини три торби грошей.

Згодом через те, що вшанування Св. Миколая випадало у році двічі — у грудні та травні, часи знакові для хліборобів, за свого покровителя святого узяли й трудівники-селяни… То як же Святого Миколая «привласнили» собі діти?

Спершу з появою шкіл при храмах Святий Миколай став опікуном учнів — ця традиція теж грунтується на житії святителя, якому в дитинстві легко давалася всяка наука. Так, за хроніками відомо, що в XI столітті у Кельнському соборі в день пам’яті святителя учнів церковної школи обдаровували солодо-щами. З храму та школи свято поширилося на родину.

У середньовічній Німеччині саме напередодні свята Миколая матері вручали дітям новий зимовий одяг, інші обновки. Погодьмося, що справити нове вбрання у ті часи справді можна було вважати за привід для свята. Разом із вбранням діти отримували й солодощі — горіхи, сухофрукти та особливі солодкі хлібці з сушеними грушами , шкільне приладдя, зрідка іграшки, які клали в нові чи полагоджені й начищені старі черевики. Діти, котрі протягом року не слухалися батьків, діставали цього дня замість солодощів — в’язку різок. Хто гідний пода-рунка, а хто ні, — вважалося, записано у «Золотій книзі», яку має при собі небесний опікун.

У старих церковних записах є такі слова: «Напередодні СвятогоНіколаусаматерітримаютьнапоготовіподарункитарізки длясвоїхдітей» . А в давній миколаївській колядці: «Святий Ніколасе, меніпоклади, щозапотрібневважаєшти. Яблука, горіхи, мигдальмаленькідітирадоїдять!» Подібний звичай перейнявся до Австрії, Голландії, Чехії, Словаччини, Польщі, Хорватії. У деяких країнах нечемні діти замість різки дістають вуглину чи картоплину.

Часто Святий Миколай приходить не сам. У ряді країн Західної Європи супутником Святого Миколая є ослик, який допомагає розвозити пода-рунки дітям. Він має незвичайну сіро-сріблисту шерсть. Саме для цього віслюка діти лишають біля черевичків кілька морквин — адже тваринка за нічну подорож втомиться та зголодніє. Про пригоди Миколаєвого ослика є багато історій.

Це не небесний гість, а справжній земний віслюк. Але за німецькими легендами, Ніколаус завжди бере чотириногого помічника тільки з тієї ослячої родини, в якій від пра-пра-пра-прадідів тягнеться неперервна родова лінія. Легко здогадатися, що давній предок цього знаменитого роду колись віз на собі до Єрусалиму Іншого важливого Вершника… В Австрії в день свята спершу вулицями міст ходить зграя лихих Крампусів-чортІв — відбувається справжній чортячий парад. Вони гримлять ланцюгами, кричать, лякають перехожих.

Але ось на майдані біля собору з’являється Святий Ніколаус — і чортівня злякано відступає, тікає й ховається. Настає час подарунків. Лихий чорт, що приносить різ-ки, ходить за Миколаєм у Хорватії та Словаччині.

У Чехії ж, коли Святий Мікулаш рушає до дітей, його супроводять ангелик і чорт-паркел. Кожен з них має по книзі — там занотовані добрі та лихі справи кожної дитини. Перш ніж вручати дарунки, чиниться суд, чи заслужив малюк на небесні гостинці.

У Нідерландах свято починається ввечері 5 грудня — діти й дорос-лі таємно дарують одне одному подарунки, які супроводять листівки з віршами, присвяченими адресату. У вірші слід передати всі найкращі побажання — так ніби це написав сам Святий Миколай. Саме ж свято починається вранці. За народними голландськими повір’ями Сінтер-клаас приїздить до країни з далекої Іспанії . Визначний гість прибуває з моря на кораблі через Роттердам, зустрічають його у крихітному рибальському селі Моннікендам, що не-далечко від Амстердаму. Супроводить святого пошт зі слуг-маврів, які звуться Чорні Піти й одягнені, як середньовічні пажі.

Усі вони сходять із корабля — на набережній їх урочисто вітають бургомістр, альдермен, члени міського правління та юрми радісних людей. Сінтерклаасу підво-дять білого коня. Дзвонять дзвони, стріляють гармати, в небі пломеніють феєрверки.

Святкова процесія рушає центральною вулицею через усе місто. Потім святий гість зі слугами відвідує різні дитячі заклади . Ближче до Різдва Сінтерклаас приходить у родини. Коли наближається час гостини, батьки намагаються залишити малюків насамоті у вітальні.

Тихенько прочиняються двері, у щілину просувається чорна рука й розкидає цукерки та фрукти. Доки діти збирають солодощі, до кімнати поважно заходить Святий Миколай. Він розпитує дітей про їхні справи, навчання, успіхи, невдачі, мрії, а також примхи й непослух , трохи хвалить, трохи докоряє, дає поради та настанови — й іде.

Подарунки ж будуть пізніше. На Святий вечір діти залишають на вікні чи біля каміну своє взуття, біля нього гостинці для коня Сінтерклааса . Вночі Святий об’їде по дахах все місто, всю країну, а Чорний Піт спуститься по димоходу й покладе кожному належні подарунки. Серед них є й обов’язкові — тради-ційні святкові солодощі: вершкові льодяники у формі троянди, гвоздики та сердечка, шоколадні чи мигдалеві ініціали дитини, марципанові по-росятка, коник і сам Сінтерклаас, різні фігурки-медівники. В Україні день Святого Миколая здавна був значним і веселим святом, а в багатьох містах і селах того дня припадало храмове свято. У різних місцях миколаївські гуляння мали різноманітні назви й особливості, обходження дворів, миколаївські колядки, миколаївські скрипники тощо.

Цього дня варили пиво. «Вітали сніжну зиму» — на санях тричі об’їжджа-ли довкола села. А для дітлашні пеклося особливе печиво — миколайчики. Це було своєрідне «розполовинення посту», після Святого Миколая по-чинали готуватися до Різдва, вчити колядки, лагодити вертепи. Темної зимової ночі з 18 на 19 грудня Святий Миколай сходить із небес до українських малюків, звідки він бачить і знає, як поводяться діти цілий рік. Має він золоті сани з білими золотогривими кіньми, до хати заходить дверми, але часто невидимий, подарунки підкладає за-вжди під подушку, за винятком хіба тих, які не помістяться.

Часто його супроводжують світлокрилі янголята, а недалечко крутяться й чортики, котрі переконують Святого, що вкраїнські діти були геть нечемні, тому не заслуговують на небесні гостинці. А самі рогаті вертихвости тільки й мають на очі, як украсти торбу з дарунками. Проте нічого в них не ви-йде! Миколай усе знає, та й ангелики добре пильнують. Всі хлопчики і дівчатка отримають дари від Святого.

Й лише дуже неслухняні дістануть від Миколая золоту-срібну різку та наказ виправитись до наступного року. Отож, вітаймо Святого Чудотворця, що загостив до нашого краю! Зоя Жук, із післямови до книги «Святий Миколай: сценарії до свята» ДО СВЯТОГО МИКОЛАЯ А вечір малює сьогодні Талантом таким неземним, Що в кольоровому дзвоні Життя виглядає новим.

Я теж у небесному стані: Душа, мов біленький папір. Складаю своїми словами Листа під мелодію зір. Святий Миколаю, я знаю: Ти бачиш усіх і мене, Уклінно Тобі посилаю Дитяче прохання земне: Хай люди живуть усі в Божій правді, І не міркують у масках про те — Тільки тоді ближні любляться справді, Коли хтось до когось з грошима іде.

Складаю листа. І дивлюся На власні думки і слова. Складаю листа. І молюся, Як вміє дитина мала. Святий Миколаю, будь ласка, Зроби подарунок мені — Щоб віра ніколи не згасла Поміж людьми і в біді.

Святий Миколаю, я знаю: Ти бачиш усіх і мене, Уклінно Тобі посилаю Дитяче прохання земне: Хай люди живуть у вірі і правді, І пам’ятають вічно про те — Тільки тоді ближні любляться справді; Коли хтось до когось із Богом іде.