Гра — справа серйозна
Гра — найголовніший істочнік познаня світу для дитини. Ігри чудові тим, що з їх допомогою процес навчання проходить без зусиль і з великим задоволенням. Граючи, дитина розвиває рухові навички, вчиться поводитися з предметами. Вона виробляє поняття кольору та форми, часу і простору.
Маля починає розуміти мову і вчиться взаємодіяти з іншими людьми. У грі малюк стає ученим, батьком, стрільцем, робітників, конструктором, танцюристом, музикантом, пастухом — ким завгодно! Діти зазвичай грають в те, що у них добре виходить — значить, піднімається
Задовго до того, як малюк вступить в суспільство, гра вже дає йому соціальний досвід.
Дитина вчиться ділитися, чекати своєї черги, відстоювати свої права і дбати про права інших. Дослідження показують, що діти, з якими грали їхні батьки, краще адаптуються в суспільстві. Гра допомагає малюкам керувати своїми почуттями. В рольових іграх вони переживають масу емоцій, навіть таких, як гнів, страх, сум, тривогу. Наприклад, малюк, який боїться йти до лікаря, може справитися зі страхом, влаштувавши лікарню для своїх звірят.
Гра розвиває мову: малюк використовує
Активні ігри розвивають спритність, силу, закладають фундамент для майбутнього активного способу життя. Іншими словами, гра для дітей — важлива і цінна робота, до якої батьки повинні ставитися дуже уважно.
У чому різниця між просто іграшками та розвивальними іграшками? Адже будь-яка іграшка — лялька, машинка і так далі — так само корисна для розвитку, як і сенсорні килимки або кубики з картинками.
Дійсно, навіть звичайнісінька іграшка сприяє розвитку дитини. Головна відмінність розвиваючих іграшок — в тому, що вони виробляють в маляти саме ті навички, які необхідні в його віці: наприклад, дають уявлення про різні види геометричних фігур, допомагають вивчити цифри, кольори. Це свого роду підручники для самих маленьких — у цікавій ігровій формі дитина осягає різноманітність навколишнього світу.
У розвиваючих іграшках закладені можливості багаторівневого розвитку дитини: адже одна іграшка розвиває різні види діяльності.
Немає нічого незвичайного в тому, що хлопчики обожнюють військові ігри, адже в цьому віці всі діти люблять ігри, пов’язані з уявою, а крім того, це чудовий спосіб виплеснути надлишок енергії чи агресії, яка неминуче накопичується навіть у наймиролюбніших дітей. Мине кілька років — і дитина переросте їх. Якщо ж вас все-таки хвилює захоплення малюка пістолетами і танками, якщо ви вважаєте, що він зациклився на військовій тематиці — можна «олюднити» героїв його ігор: показати йому, що солдатики — звичайні люди, тільки у військовій формі.
Нехай дитина придумає імена своїм іграшковим солдатикам, можна навіть скласти історію життя улюбленого героя: де він живе, яка у нього сім’я і так далі. Залишайте з картонної коробки будиночок, стіл або ліжечко для солдатика — нехай ваша дитина укладає його спати, годує. А ще можна намалювати план військової бази чи зліпити з пластиліну яку-небудь деталь для гри.
Тобто, залишаючи дитину в тій же ігрової реальності, ви перенесете його в інший вид діяльності.
Звичайно, у наш час батьки — люди дуже зайняті, і в них часом не вистачає часу на те, щоб почитати своїй дитині казку на ніч. Однак постарайтеся хоча б кілька разів на тиждень виділити трохи часу для цього! Читання казки створює емоційний зв’язок між мамою і дитиною. Крім того, як довели проведені дослідження, діти, батьки яких у дитинстві читали їм книги, згодом полюбили самостійне читання, краще вчилися в школі і в інституті.
Тому читання казок та історій — не марна трата часу, це корисно як для психологічного комфорту дитини, так і для його розумового розвитку. Якщо ж часу зовсім немає і ви включаєте йому відеосказку, після її перегляду попросіть дитину намалювати побачене або, якщо він уже вміє писати, написати коротеньке оповідання «за мотивами» казки. Цим ви зробите механічний перегляд телевізора в навчальний момент — ваша дитина осмислить побачене, а, обговорюючи це з мамою, отримає необхідий емоційний зв’язок з батьками.
Діти люблять грати з дорослими «іграшками». З одного боку, в цьому немає нічого поганого, але з іншого — ці предмети можуть бути небезпечні для дитини. Можливо, справа в тому, що ви купили іграшки не за віком і вони нецікаві дитині можливість або занадто складні для нього?
На упаковці кожної іграшки неодмінно вказують вікову категорію дітей, для яких вона призначена. Може бути й інший варіант: дитину просто не навчили грати з новою іграшкою! Сядьте поряд з дитиною і пограйте разом: покажіть, як крутити коліщатка, як складати фігурки, як котити м’ячики і так далі.
Покажіть можливості іграшки — і дитина обов’язково нею зацікавиться!
Скільки іграшок повинно бути у дитини?
Це залежить від віку і від того, які конкретно навики ви хочете розвинути. Кожна іграшка повинна відповідати потребам дитини: якщо в цей період вона вчиться бігати — купіть йому іграшку на коліщатках, яку цікаво котити за собою, якщо вчиться говорити — яка говорить ляльку, якщо хочете розвинути логічне мислення — головоломку або конструктор. Як правило, на упаковках іграшок є підказки для батьків: які саме навички вони розвивають. Дотримуйтеся принципу: на один навик, який хочете розвинути, — не більше однієї-двох іграшок, інакше малюк розгубиться від великої кількості яскравих предметів.
Ще краще — купити розвиваючу іграшку, в якій вирішуються комплексно кілька завдань розвитку.
Діти люблять робити те саме, що роблять батьки. Якщо Мама малює, то швидше за все, її малятко сяде поруч з нею і захопиться малюванням. Можете запропонувати: давай разом намалюємо чоловічка — я намалюю обличчя, а ти волосся.
У жодному випадку не наполягайте, якщо дитина не хоче займатися цим видом творчості, і не критикуйте, якщо намалює погано — дитина може втратити віру в свої сили і не захоче більше пробувати. Адже головна мета малювання — не зростити художника, а допомогти дитині розвиватися. Спробуйте показати йому, що малювання допомагає висловити емоції: включіть енергійну музику і швидко намалюйте кілька штрихів, потім запропонуйте дитині зробити те ж саме. Не наполягайте на чітких лініях або фігурах, нехай хоч малює каракулі, головне — щоб йому хотілося малювати. Якщо дитині не подобається цей вид творчості, нехай займеться ліпленням, аплікацією або конструюванням.
Або покажіть дитині, як фотографувати, нехай він зрозуміє, що це теж мистецтво — загалом, знайдіть вид творчості, який буде цікавий саме вашій дитині.
Якщо дитина любить все фантастичне: фільми, мультики, іграшки. Навіть грає, в основному, в космічних піратів або подорожі на Місяць.
Для такої дитини фантастика — спосіб релаксації, не варто сильно хвилюватися з цього приводу. Розширте сферу його інтересів, задіявши захоплення: купіть цікаві книги про космос, щоб надихнути на читання, попросіть намалювати малюнок, зробити аплікацію на космічну тематику. Не переживайте: він трохи підросте — і у нього з’являться інші інтереси.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)