Відкритий урок читання за методикою «Читання та письмо для розвитку критичного мислення» у 4-А класі Тема: В. Сухомлинський «Посиротив»
Мета. Формувати навички правильного свідомого виразного чи-тання, вчити усвідомлювати залежність результатів від дій і вчинків; розвивати інтерес до читання, логічне і критичне мислення, зв’язне мовлення; сприяти вихованню бережного ставлення до птахів. Обладнання: картка із словом «безрозсудний», картки з ключовими словами, питаннями на витлумачення, незакінченим реченням, мікрофон Хід уроку I етап. Актуалізація 1. Асоціювання до слова «безрозсудний» — Що ви уявляєте, коли чуєте слово «безрозсудний»? Які асоціації виникають
2. Передбачення Юрко, рогатка, горобець, 5 пташенят, посиротив, учитель, мовчаз-ний. II етап. Усвідомлення нового матеріалу 1. Читання тексту учнями самостійно. 2. Перевірка передбачення — Чиє передбачення було найближчим до тексту? 3. Читання тексту вголос.
III. Міркування 1. Питання на витлумачення. — З чим прийшов Юрко до школи? — Чому він опинився під кущем бузку? — Кого він побачив під кущем? — Який вчинок зробив хлопчик? — Які наслідки мав вчинок Юрка? — Чи можна було виправити зроблене Юрком? — Як вплинув цей вчинок на духовне здоров’я хлопчика? — Як ви думаєте, чи зрозумів хлопчик
3. Інтерв’ю з «Юрком» — Уявіть собі, що кореспонденту місцевої газети стало відомо про вчинок Юрка. Орієнтовні запитання: — Як тебе звуть? — Що з тобою сталося? — Чи зрозумів ти, що вчинив погано? — Чого навчив тебе цей випадок? VІ.
Підсумок уроку. — Діти, чому нас навчив цей урок? Що хотів донести до нас автор цього оповідання В. Сухомлинський? ПОСИРОТИВ Юрко прийшов до школи з рогаткою.
До уроків було ще чи-мало часу. Він сів під кущем бузку й став дивитися на горобців, що весело цвірінькали, плигаючи з гілки на гілку. Враз усі горобці знялися й кудись полетіли. Залишився один.
Він цвірінькав тихо й ласкаво. Потім став дзьобиком чистити пір’я-чко. Юрко націлився з рогатки й пустив у нього камінець. Камінець влучив у голівку. На листя бризнула кров, а тільце впало додолу.
Юркові стало страшно. «Невже це я зробив?» — подумалось йому. Тут відчув, як хтось поклав йому руку на плече. Обернувся — Панас Іванович, учитель.
Панас Іванович відхилив гілку, і Юрко побачив на бузковій гілці горобине гніздо. З нього виглядало п’ять пташенят. Голі, без-помічні, вони жалібно пищали, роззявляючи дзьобики. — Вони тепер лишилися без матері,- тихо сказав Панас Іва-нович. — А якби з твоєю мамою хтось таке вчинив… Юрко стояв блідий і мовчазний. — Ну, що ж, іди на урок,- зітхнув Панас Іванович — Допо-могти цим бідолашкам ніхто вже не зможе…
Уночі Юрко майже не спав. Йому вважалися пташенятка, що роззявляли дзьобики й жалібно пищали, гукаючи матусю. В. Сухомлинський
(1 votes, average: 5,00 out of 5)