«ЩАСЛИВА СІМ&;apos;Я. ЯКА ВОНА?»
«ЩАСЛИВА СІМ’Я. ЯКА ВОНА?» План 1. Обговорення дискусійних питань. 2. Обговорення педагогічних ситуацій.
Питання обговорення: 1. Чи був правий Л. Толстой, коли стверджував, що всі щасливі сім’ї схожі, а нещасливі — нещасні по-своєму? Заякими ознаками визначаєте, щаслива ця сім’я чи ні? 2. Який стиль родинних стосунків вважаєте ідеальним? 3. Що, на ваш погляд, найголовніше в сімейному житті? 4. Яке місце в сім’ї займають діти?
5. Чи можна за зовнішнім виглядом дитини встановити, з якої вона сім’ї? б. Труднощі, які переборює сім’я
Ось дві розповіді жінок про своїх чоловіків: «Зовні наша сім’я благополучна. Чоловік не п’є, не курить, зарплату всю — додому. Діти вчаться добре.
Але немає в сім’ї духовного ладу, спільних інтересів, немає нічого, що об’єднувало б нас. Чоловік нічого не любить, нічого не хоче, окрім телевізора. З дітьми розмовляти не вміє, та й не бажає, читання літератури на теми виховання вважає марним витрачанням часу, каже: «Я все знаю». Тоді, коли
Кажу «майже» тому, що буває: чоловік і на кухню до мене зайде, і до дітей в щоденник загляне, але це рідко. Частіше він замикається в собі, щоб його ніхто ні про що не питав… Мабуть, я не відправила б вам листа, коли б не діти. Син у нас росте неорганізований, також нічого не любить і не вміє.
Йому скоро тринадцять. Раніше любив читати, тепер і закинув. Як і батько, надає перевагу телевізорові. Та якщо не під силу більше переносити висиджування чоловіка перед телевізором, вибухаю і — черговий скандал.
Лаюсь., правда, я, а чоловік скаже кілька слів, сповнених презирства, і відвернеться до стіни. Усі роки я билась над проблемою виховання дітей сама. З недосвідченості робила багато помилок.
А чоловік і пальцем не покивав, щоб допомогти, підтримати, разом щось обміркувати. Він вважає, що всі риси характеру закладеш в генах і нічого не виправиш. Ось такий теоретик, що влаштувався перед телевізором. Не знаю коли, але син одного разу відчув цю відчуженість батька, а мою — немічність, наш розлад.
Син постійно грубий з сестричкою, вона ж у відповідь не мовчить, огризається. Наодинці намагаюсь присоромити Вітю, весь час стараюсь мирити дітей. Але син мене не слухає, починає не слухати і дочка. Мені дуже важко, інколи починаю умовляти себе: змирися, скільки жінок самі везуть сімейний віз при чоловікові А як можна змиритися з байдужістю?» 1. Чи можна вважати благополучною сім’ю, в якій вихованням дітей займається один із батьків?
2. Як позначається на формуванні особистості участь у вихованні тільки одного з батьків? 3. Поділіться досвідом спілкування з дітьми у сім’ї. «Перші роки нашого життя були нелегкими: двоє дітей — Світлана і Олексій, а допомогти нікому. Мати Віктора, яка жила з нами, потребувала догляду.
Я тоді не працювала. «Витягував сім’ю Віктор. Приходив з роботи втомлений, але ніколи не бачили ми його сердитим або незадоволеним. І звідки бралися в нього сили займатися дітьми? Вонинавперебій розповідали йому про свої справи, про все радились з ним. Світлана і Олексій не тільки знали, що тато хороший виробничник, вони власними очима бачили його працелюбність: чоловік завжди допомагав мені по дому.
Усе робили ми разом. Усе було йому під силу. Ніби він ніколи і не втомлювався. І все добре, що в нього є, він передавав своїм дітям. Вони бачили, який Він справедливий, турботливий.
Його мати прожила з нами двадцять вісім років. Недавно її не стало. І ось за всі ці роки ні я, ні діти не чули, щоб батько заговорив зі своєю матір’ю роздратовано. І не дивно, що діти також не грубили бабуні. Дочка Світлана працює старшим інженером, громадський діяч, добра господиня, її чоловік — Сергій — славний хлопець, допомагає їй в усьому. Любить свою сім’ю, у них двоє дітей. Ми жили всі разом, і зять, мабуть, брав приклад з чоловіка мого.
Сергій завжди говорить: «У нас батько — ідеал». У синові Олексієві я також бачу якості, які передав йому батько. Любить будь-яку працю з самого дитинства. Спокійний, витриманий, робити вміє по дому все, як тато. Непогано грає в шахи — батько навчив, коли йому було щевісім років.
Захоплюється Олексій і музикою, добре грає на баяні. Ще він — фотоаматор. Це все від батька.
Дружина Олексія Лариса, також інженер. Живуть вони добре, виховують маленького сина. Поїхали недавно в Київську область, вирішили в колгоспі випробувати себе, перевірити, на що здатні. Дуже задоволені. Мої діти дуже гордяться своїм батьком, як і раніше батька люблять і вважають першим порадником з будь-якого питання.
Побільше б таких батьків, з яких діти брали б приклад, особливо сини». 1. Проаналізуйте описані в цьому листі факти. В чому секрет поваги дружини і дітей до батька? 2. Що таке батьківський авторитет?
Які шляхи його утвердження? 3. Критично оцініть, чи користуєтесь ви авторитетом у дітей? Як ви стверджуєте свій авторитет? ОДИН ДЕНЬ — БЕЗ НОТАЦІЙ 1. Будіть дитину спокійно; коли вона прокинеться, мусить побачити вашу усмішку і почути ласкавий голос. Не підганяйте зранку, не смикайте по дрібницях, не дорікайте за помилки і через необачність, навіть якщо «вчора попереджали «.
2. Не квапте, вміння розрахувати час — ваше завдання, і якщо це вам погано вдається, то провини дитини в цьому немає. 3. Не виряджайте дитину до школи без сніданку, їй потрібно багато попрацювати. 4. Не прощайтесь, попереджаючи та наставляючи: «Дивись, не пустуй», «Поводь себе добре», «Щоб сьогодні не було поганих оцінок» т. п. Побажайте успіху, знайдіть декілька ласкавих слів.
У дитини попереду важкий день. 5. Забудьте фразу «Що ти сьогодні одержав?» Зустрічайте дитину після школи спокійно, не обрушуйте на неї тисячу питань, дайте розслабитись . Якщо ж дитина занадто збуджена, якщо бажає поділитися чимось, не відмахуйтесь, не відкладайте на потім, вислухайте, це не забере багато часу. 6. Якщо бачите, що дитина засмучена, але мовчить, не допитуйтесь, нехай заспокоїться, тоді і розповість усе сама.
7. Вислухайте зауваження вчителя, не поспішайте влаштовувати допит і постарайтеся, щоб ваша розмова з учителем відбувалася без дитини. 8. Після школи не поспішайте посадити виконувати уроки, необхідно 2-3 години відпочинку для відновлення сил. Найоптимальніший час для приготування уроків від 15до 17 год.
Заняття вечорами некорисні, завтра прийдеться все починати спочатку. 9. Не примушуйте виконувати всі уроки за раз, після 15-20 хв. занять необхідні 10-15 хвилинні «перерви». 10. У спілкуванні з дитиною намагайтесь уникати умов: «Якщо ти зробиш, то…» Інколи умови стають нездійсненними і не залежать від дитини, і ви можете опинитися в дуже складній ситуації. 11.
Під час приготування уроків не сидіть «над душею», дайте можливість працювати самій, але якщо ж потрібна ваша допомога, наберіться терпіння. Спокійний тон, підтримка , похвала необхідні. Не акцентуйте увагу на оцінках.
12. Знайдіть протягом дня хоча б півгодини, коли ви будете належати тільки дитині, не відволікаючись на домашні справи, телевізор, спілкування з іншими членами родини. В цей момент найважливіше справи дитини, радості, невдачі, турботи. 13.
Віднайдіть єдину тактику спілкування усіх дорослих у сім’ї з дитиною, свої суперечності з приводу педагогічної тактики вирішуйте без неї. Якщо щось не виходить, порадьтеся з учителем, лікарем, психологом, не вважайте зайвою літературу для батьків, там ви знайдете багато корисного. 14.
Будьте уважними до скарг дитини на головний біль, втому, поганий стан. Найчастіше це об’єктивні показники втоми, складності навчання. 15. Запам’ятайте, що навіть «зовсім великі» діти дуже люблять казку перед сном, пісеньку і ласкавий дотик.
Це все заспокоює їх, допомагає зняти напругу, яка накопичувалась за день, і спокійно заснути. Намагайтесь не згадувати перед сном неприємностей, не з’ясовувати стосунки, не обговорювати контрольну роботу, що буде завтра. Завтра новий день, і ми повинні зробити все можливе, щоб він був спокійним, добрим і радісним.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)