Рукавичка
Автор.
Якось зимової пори. Коли сніги упали, Занесло всі кругом двори. Старий Дідусь і Псом своїм До лісу почвалали.
Дідусь.
Дивись, Дружок, як гарно скрізь. Усе зима пробрала. Все загорнула, замела, Про всіх вона подбала.
Дружок.
Гав, гав, і справі., гарно тут: Сніжинки, наче в казці, І іній сріблом на і гілках. Лише замерз в ланки.
Так. так, додому нам пора. Поки не світять ще зірниці, У руки теж я дуже змерз. Тому одягну рукавиці..
Пішов Дідусь, побіг Дружок. У лісі тихо стало, Лише загублена Дідком. Прикинута ледь-лель сніжком,
Рукавичка
Й рукавичку ту знайшла. Щось лежить тут біля нірки. Ні пробігти. ні пройти.
О, яка чуло на хатка.
Кращої вже не знайти. Тук, тук! Хто в ній хатці, хто живе? Може, прийми і мене? Ой. ніхто не йде на стук.
Певне, буду жити тут.
Автор
Тільки Мишка в ній сховалась. До роботи лише взялась. Трішки в хати: помести, Стало в двері щось скрести.
Жабка.
Ква-ква-ква. скре-кс-ке, Певно, хатка в лісі це. А гарненька, чепурненька. Хто н цім хатці, хто живе?
Може, прийме і мене?
Мишка.
Заходи, тут будем жити. Будем раком ми
Жабка. Жабка я.
Автор.
Сірий Зайчик з лісу вибіг. На хатинку задививсь. Важко сірому без житла. Сів Зайчисько, зажуривсь
Заєць.
Мерзнуть вушка, довгі лапки. Сірий вовк мене страшить. Попрошусь я до хатинки. Може, буду и в ній жить? Хто в цій хатні, хто живе?
Може, прийме і мене?
Мишка.
Заходи, тут будеш жити. Будем разом ми дружити; Будем, як одна сім’я — Мишка, Жабка.
Зайчик.
Зайчик я.
Автор.
Лиш закрились двері хатки, Де не взявсь Кабан-іклан, Що під дубом на поляні Завше жолуді шукав.
Кабан.
Змерз я дуже, та й стомився, Певно, чаю б я напився. Смачно пахне в ній хатині, Побуваю у гостині. Хто в цій хатці, хто живе?
Може, прийми і мене?
Жабка.
Заходи, тут будеш жити, Будем разом ми дружити: Мишка, Жабка. Зайчик.
Кабан.
Ну. а я Кабанчик.
Автор.
Сипле і неба вже сніжок. Місяць трас в свій ріжок, По доріжці Лиска йде. Мову тут таку веде.
Лиска.
Розгулялась завірюха. І морози вже грішать. Пошукати треба місце. Де негоду переждать.
Ой, щось світиться, піду. Там негоду пережду. Тук-тук, хто в иіи хатці, хто живе?
Може, прийми і мене?
Зайчик.
Заходи. тут будем жити, Будем разом ми Дружити: Мишка, Жабка, Зайчик, Ще наш друг Кабанчи.
Лиска.
Хитра Лиска з лісу я, Будем, як одна сім’я.
Автор.
Тут із лісу би Ведмідь. Бачить, хатка.
Ведмідь.
Ой, впустіть! Дуже змерз у лапи я. Хоч і жде мене сім’я. Та погрітись хочу я. Я вас тут не потісню, Лиш погріюсь та піду.
Ласка.
Ой, мала у нас хатина Де ж ти влізешся до нас? Ти хоч боком, хоч півбоком Розвалиш її враз.
Ведмідь.
Не надовго я впустіть Та віл холоду спасіть.
Лиска.
Ну, залазь у хату, грійся, Будем, як одна сім’я.
Автор.
Лиш заліз Ведмідь-набрідь Тут як хатка затріщить (Повертаються Дідусь із
Дідусь.
Ну шукай, Дружок. Прав Ту пропавшу рукавицю. Десь вона собі лежить І тихесенько мовчить.
Пес.
Не тихесенько, гав, гав! Тут якийсь зчинився гам, Дуже звірі вже спішать, Мабуть, треба там шукать! На.
Дідусю, ось держи, Та вже більше не гуди.
Дідусь.
Молодчина ти, Дружок! Ну, пішли, бо йде сніжок. Вже додому нам пора, Бо заждалася стара. .
(1 votes, average: 5,00 out of 5)