«Мій тато — найкращий». Конкурсний твір Ішова Максима
Мій тато — найкращий
Твір на тему: «Мій тато — найкращий!» Милий Надійний Ініціативний АктивнийдужиЙ веселиЙ Толерантний Красивий Амбіційний Розумний Товариський Актуальний Обережний Щирий вимоглИвий чудовиЙ Цей перелік можна продовжувати ще довго і все це — про мого тата, Ішова Ігора Миколайовича Він для мене взірець в усіх справах. Я часто замислювався — добро, в кого тато є, дужий, працьовитий. Наша сім’я тримається на татові. Він усьому голова: і поради він дає, як на світі жити.
Я йому вірю, тому що все, що він добився
Бездоріжжя та віддаленість від траси сполучення з містом, дало поштовх до того, щоб в дворі був транспорт. Тато своїми руками склав перший свій велосипед «Україна», потім пас худобу і заробив на мотоцикл «Мінськ» Будучи ще школярем, тато часто підміняв дідуся на тракторі — кормороздатчику. Він з відповідальністю ставився до своєї роботи.
На посівній, понад планом засіяв
Мені є чим гордитися за тата. Як справжнього чоловіка призвали до лав Радянської Армії. Це був час, коли армія розділялася і стала Українською армією. Тато служив в м. Бровари. Коли проїжджаємо до Києва, то він завжди мені з гордістю показує місце служби.
Гортаючи татів військовий альбом, я змінив своє ставлення до армії. Багато моїх однолітків не хочуть йти служити, а я, навпаки, як і мій тато мрію стати солдатом. Він часто говорить:»Хто не був в армії, той не пройшов школу життя.» В його словах криється істина життя.
Не треба цуратися будь-якої роботи — часто нагадує мені татусь, коли просить допомогти мамі на кухні. І все це не з проста. А тому, що мій тато здобув в лавах збройних сил другу професію — професію повара. Ми з мамою із захопленням дивимося на вправні руки татуся, коли він хазяйнує біля плити. Це і є наше сімейне щастя. Як у вірші Т. КорольовоїВсе на світі вміє тато:І шпаківню змайструвати, Вміє довгий цвях забити, Може борщ смачний зварити, Вміє рибу він ловити, Мамі дарувати квіти.
Мій тато найкращий ще й тому, що його поважають на роботі як висококваліфікованого працівника. Він і слюсар, і механік, і електрик — все вміє полагодити біля машини, не тільки їздити. І молодим водіям добрі поради дає. Влітку я часто подорожую з татом просторами України, адже мій тато — далекобійник.
А це я за кермом Коли ми з ним в дорозі, то слухаю безперестанку історії з життя водіїв, про красиві місця, де мій тато побував. Для мене найприємніші миті, коли ми зупиняємось серед лісу перепочити. Тато готує смачний обід, а я фотографую чудові краєвиди.
Він вміє читати по моєму обличчю і вгадувати мої бажання. Адже в дитинстві тато теж займався фото справою. Він, коли розповідає мені про своє дитинство, ніби занурює мене в таємничий світ минулого, де немає ні комп’юторів, ні цифрових фотоапаратів, ні плазмових телевізорів.
Я замислююсь, можливо оте примітивне і розвивало здібності людини. А хто не мріє скупатися в водах Дніпра? А ми з татом там часті гості.
Саме він навчив мене плавати. Мовляв, в житті все повинен вміти. Ще й солодощами київськими побалує мене. Ми разом розділяємо дозвілля.
Взимку ми з татом часто відвідуємо льодовий каток. Там мій тато неперевершений. Мене навчав кататися на ковзанах.
Чому ж мені ним не пишатися, адже він мій найкращий друг! Я хочу бути схожим на тата. Мене захоплює будь-яка справа, до якої торкаються татові руки.
Він навчався в технікумі механізації, його роботи викликали інтерес та похвалу у викладачів. Він навчився читати технічні креслення та інструкції до використання, тому вся побутова техніка та електроапаратура в нашому домі підключена татом. Він мене теж вчить бути технічно грамотним тому, що в житті це пригодиться. От і зараз, на уроках трудового навчання, ми вчимося працювати з деревом. Моїм наставником є тато.
Він допомагає мені з’єднувати деталі, орудувати інструментами. На думку прийшли слова П. ОсадчукаЯ навчаюся у татаМолоток в руках тримати. Скоро буду майструвати, Бо навчаюся у тата. На мою думку, поняття щастя саме в тому, що моя сім’я повна. Так склалося в сучасному житті, що багато сімей живуть порізно . Найчастіше батьки розлучені, а від цього страждають діти.
На мою думку, особливо хлопчики. Адже саме їм потрібне батьківське слово, чоловіча підтримка. Серед моїх друзів багато таких. Це проблема соціальна. І я знаю, що кожен з таких дітей, коли виховуються без тата, хотіли б багато чого зробити, щоб їх сім’ї були щасливі і жили разом.
Можливо і слухняніші були у підлітковому віці. Я вболіваю за таких друзів. І по можливості, мій тато їм допомагає, чим може. Взимку забирає мене та друзів з тренування на машині, допомагає лагодити велосипед, дає пораду, як краще поступити в тій, чи іншій справі.
Я не хизуюся, а навпаки, хочу трішечки поділитися з ними своїм щастям. Адже, на щастя, всі мають право. Лише життєві обставини обмежують людей в цьому.
Він для мене найкращий і мене бере гордість за нього. Хоч тато і працює цілий день, часто у відрядженні, а як прийде додому, втіха, радість настає. Я живу з рідними батьками і завдячую їм за своє щастя в дружній родині.
Бажаю всім, хто прочитає мій твір, відчути гордість та захоплення, адже він, мій тато, того вартий!
(1 votes, average: 5,00 out of 5)