Екологічне виховання школярів
Проблема екології, охорони природи все більше хвилює людство. І це зрозуміло. Земля — наша єдина в світі домівка. Достатньо пригадати, що без їжі людина зможе прожити 5 тижнів, без води — 5 днів, без повітря — 5 хвилин. І ось тепер над всіма нами нависла загроза глобальної екологічної кризи.
Уже в перші роки незалежності в Україні було прийнято закони про охорону природних ресурсів та їх раціональне використання:
1992 рік — закон про охорону атмосферного повітря та Закон » Про природно-заповідний фонд України». 1993 рік — Закон
Входячи в життя дитини, природа стає для неї наочним мірилом цінностей, джерелом багатств. Отже, необхідно змалку прищеплювати любов до природи, бережливе ставлення до неї.
З метою кращого розуміння екологічної ситуації проводжу уроки мислення. В 5-6 класах це такі теми занять: » Рослини та тварини», «Подорож краплини води», «Без води немає життя», «Життя у воді и на суходолі». У 8-9 класах — «Навколишнє середовище і людина», «Проблеми раціонального використання та охорона природних умов і ресурсів»,
На таких уроках діти вчаться мислити, а це головне.
Дуже цікавими є подорожі на лоно природи, особливо весною, коли пробуджується природа від зимового сну. Діти роблять безліч відкриттів. Вони спостерігають за поведінкою птахів, комах, милуються ніжними квітами, запашною травою.
Природа — не тільки середовище навколо нас, а всенародне багатство і добро, це червона нитка світоглядних переконань, від яких залежать соціально-політичні позиції людини. Формування цих позицій залежить від того, як пізнається природа, як людина з дитинства бачить, розуміє її, входить у її життя.
Можливості екологічного виховання учнів у процесі вивчення різних курсів географії значні, але реалізуються вони не повною мірою.
Нині більшість проблем українського суспільства пов’язані з недостатнім рівнем любові і поваги до своєї Батьківщини, з низьким рівнем національної свідомості громадян України. Виховання ж любові до рідної Батьківщини не можна уявити без виховання бережливого ставлення до природи.
Як свідчить реальна дійсність, рівень екологічного виховання громадян України дуже низький. Вони знають, що екологічна ситуація складна і що вона загрожує самому існуванню нації. Люди самі роблять внесок у погіршення стану довкілля.
Діти по-варварському поводять себе на природі: викидають сміття, б’ють пляшки, підпалюють дерева, різні відходи… все це вказує на практичну відсутність у них певної життєвої позиції з цього питання.
Екологічного виховання має здійснюватися на всіх етапах вивчення географії. Дуже важливо також поєднувати виховну роботу на уроках з активно позакласною роботою учнів у складі «зелених», » блакитних», «рекреаційних», інших патрулів, моніторингу довкілля в районі своєї школи і місцях проживання. Лише таке поєднання навчання з конкретною роботою з охорони природи може виховати свідомих громадян України з активною життєвою позицією.
В екологічному вихованні немає дрібниць. Якщо вчитель географії під час проведення туристичних походів, ночівлі в наметах у лісі, на екскурсіях сам не виконує попередньо задекларованих на уроках вимого до поведінки у природі, залишає після згортання наметового містечка купи сміття, змушує ламати дерева і кущі для розведення багаття, — вся попередня виховна робота втрачає будь-який сенс.
Здійснюючи екологічне виховання, важливо також чітко окреслити коло екологічних проблем усього людства, своєї країни і своєї місцевості. Лише за цих умов можна проводити дійсно ефективну роботу.
Так, під час вивчення теми » Поверхневі та підземні води» в курсі » Фізична географія України» у 8 класі необхідно звернути увагу учнів на обмеженість водних ресурсів нашої країни. Для підкреслення важливого значення води в житті людини можна використати відомі слова Антуана де Сент-Екзюпері «Вода, ти не маєш ні смаку, ні запаху. Тебе неможливо описати, тобою насолоджуються, не знаючи, що ти таке.
Не можна сказати, що ти необхідна для життя, ти — саме життя».
Оскільки водні ресурси країни обмежені і дуже нерівномірно розміщені по території, у багатьох містах воду подають лише по декілька годин на добу. Крім того, наявні ресурси прісної води в Україні дуже забруднені. Дніпру, з якого п’ють воду майже 35% жителів, завдають великої шкоди, використовуючи її вкрай нераціонально.
Учитель географії повинен безустанно твердити: запаси водних ресурсів — величезне національне багатство. Всі повинні прагнути до збереження його в чистоті для нинішніх і майбутніх поколінь.
Треба берегти струмки, очищувати джерела, не кидати в них поліетиленові кульки, обгортки від солодощів і жувальної гумки. Не дозволяти робити цього собі й іншим. Слідкувати за тим, щоб вода не текла постійно з несправних кранів у квартирах тощо.
Велике значення має конкретизація причин забруднення водних ресурсів стосовно своєї місцевості. Методично правильно використовувати ці відомості у порівнянні з показниками по країні в цілому, по Європі, по всьому світіі.
Важливо також називати конкретні, зрозумілі учням цифри витрат води в країні, в місті. Необхідно підкреслити, що там, де поганно закручений несправний водопровідний кран, з якого не тече, а лише капає вода, за добу втрачається близько 400 літрів води. А які величезні втрати з усіх недбало закручених кранів міста, області, країни в цілому!
Крім води, для розвитку української нації велике значення має земля-годувальниця. Українська нація є найдавнішою землеробською нацією світу. Тому українці впродовж тисячоліть виробили цілий екологічний кодекс життя на власній землі, її обробітку і збереження.
В Україні скорочуються площі орних земель і сільськогосподарських угідь в цілому. У людей відсутнє розуміння того, що найбільшим багатством нації, основою її добробуту і поступу є земля. Ось це розуміння і необхідно виховувати, навіювати, утверджувати.
Звернення до національних почуттів учнів, емоційність викладання, наголошення на історичній землеробській місії українців на Дону, Кубані, Поволжі, Канаді, США, Бразилії дасть для душі й розуму учнів більш, ніж традиційний нудний перелік площ і відсотків грунтів, які потерпають від ерозії.
Завдання учителя — пояснити учням можливі напрями розвитку ситуації. Або ми будемо вважати, що головним багатством нашої держави є її родючі грунти, або ж перериємо її величезними кар’єрами і шахтами, перетворивши всю територію на «місячний ландшафт». Необхідно продемонструвати учням фотографії кар’єрів з видобутку залізної і марганцевої руди в Полтавській, Дніпропетровській, Запоріжській областях і пояснити їх згубний вплив на довкілля.
Варто наголосити на ресурсомісткостні структури господарства країни, яка сформувалась за часів входження України до складу СРСР і була зумовлена колоніальним пограбуванням нашої Батьківщини.
Велике виховне значення має порівняння структури господарства України та недавніх колоніальних держав, передусім африканських.
Найсприятливішими для екологічного виховання є теми, в яких вивчають природні зони. Тут можна найкраще розкрити взаємозв’язок і взаємозалежність компонентів природи. Учні повинні зрозуміти, що змінюючи, руйнуючи, отруюючи лише один із них, людина змінює, руйнує, отруює всю природу, руйнує середовище власного існування. Виховання і навчання розуміння цього будь-яким громадянином нашої держави, є одним з найголовніших завдань географії як шкільної дисципліни.
Також необхідно навести приклади раціонального втручання людини в природні комплекси. Гарні наслідки дало створення в нашій державі полезахисних лісосмуг. Виховувати дітей лише на негативних прикладах буття не можна.
Обов’язково необхідно шукати хоча б поодинокі позитивні приклади.
У ході вивчення лісів різних природних зон учитель повинен звертати увагу учнів на красу дерев, красу лісу в усі пори року.
Ліс заспокоює, дає чисте повітря, служить «легенями» великих міст. Він є притулком для звірів, птахів, плазунів, грибів. Ліси зберігають вологу, пом’якшують клімат, запобігають ерозії грунтів, очищають повітря від пилу і шкідливих викидів промислових підприємств тощо.. Ліс дає сировину для різних галузей господарства. Вивчаючи ліси в середніх класах, варто постійно впливати на емоційну сферу дитини.
Ліси України завжди давали притулок борцям за незалежність нашої Батьківщини.
Екологічне виховання в школі повинні здійснювати всі вчителі. Без конкретних справ, спрямованих на збереження, захист і відновлення природного довкілля, важко виховати активних громадян. Тому в школі необхідно створювати «зелені» і » блакитні» патрулі. Робота хм буде і в школі, і на подвір’ї. Чи раціонально використовується в школі вода та електроенергія, чи бережуть учні папір?
Хіба важко одному учневі за 11 років навчання в школі посадити хоча б одне дерево?
Відсутність раціональності в екологічному вихованні призводить до того, що відповідальні працівники у місцевих органах влади навіть не знають видового складу рослинності своєї області. Тому на півдні України міста поповнюються березами, ялинами, горобинами, ніби в запашному Мурманську. А у нас, навіть на півночі країни, вільно ростуть тюльпанні дерева, кипариси і навіть магнолії.
В учнів є батьки. В юності їх учили дещо іншому, споживацькому ставленню до природи. Тому роз’яснювальну роботу слід проводити і серед батьків.
Лише спільними зусиллями школи і родини екологічне виховання сприятиме збереженню, відновленню і примноженню багатств рідної природи.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)