Виховна година на тему: «Цінуй життя прекрасні миті» Класний керівник 9 клас
Мета: допомогти школярам у визначенні своєї життєвої позиції;розвивати вміння учнів аналізувати, робити висновки; виховувати оптимістичні настрої, бажання самовдосконалюватися, знайти своє місце в житті.
Обладнання: плакати, стенди на відповідну тему, кольорові фотографії, зразки листів телеглядачів, макет символічного будинку майбутнього, музичне оформлення.
Хід заняття
Ведуча: Шановні гості, учасники телеефіру. Ми щиро раді вітати вас у нашій студії. Сьогодні — черговий випуск телепередачі » Цінуй життя прекрасні миті».
Я
Ведуча: Вважають, що філософські роздуми про життя властиві людям середнього або похилого віку. Адже саме тоді людина може оцінити певний проміжок свого життя. Але інколи подумати про сучасне, минуле чи майбутнє не завадить і молодому поколінню.
Тому сьогодні в нашій студії — молоді, енергійні дівчата й хлопці, які поділяться думками й уявленнями про зміст людського життя.
Ведуча: Шановні учасники, чи згодні ви з такою думкою Г. Сковороди?
Ведуча: До ваших слів я хотіла б долучити окремі крилаті вислови:
«Живи
«Пора перестати чекати несподіваних подарунків від життя, а самому
Робити життя ;
«Найпрекрасніші і найщасливіші ті люди, хто прожив своє життя,
Піклуючись про інших» .
Ведуча: Шановні хлопці й дівчата, чи вбачаєте ви зв’язок між цими зображеннями?
Ведуча: Чи приймаєте ви твердження, що за своє життя чоловік повинен збудувати будинок, посадити дерево і виростити дитину?
Ведуча: До нас у студію часто приходять листи, у яких люди розповідають про свої проблеми, переживання, заповітні мрії. Ми намагаємося допомогти кожному, хто до нас звертається, і добрим словом, і конкретними справами. Спробуймо і ми допомогти людям.
Ведуча: Життя — складна річ. Як каже відоме прислів’я, «життя прожити — не поле перейти».
На жаль, від народження до смерті людину супроводжують не тільки білі, а й сірі, інколи й чорні смуги. Дай, Боже, тільки, щоб чорних і сірих смуг у нашому житті було якомога менше.
Зараз учасники нашої телепрограми, а якщо є бажання, то і телеглядачі спробують умовно зобразити схему життя. Для цього необхідно відповісти на запитання, використавши тільки білі й сірі смужки. Білі означатимуть життєвий позитив, сірі — негатив.
Запитання:
Як ви оцінюєте становище в українському суспільстві? Чи комфортно живеться вашій сім’ї? Із яким настроєм ви відвідуєте школу? Якими є стосунки між вашою сім’єю і сусідами? Чи маєте ви друзів? У якому настрої ви перебуваєте останні кілька днів?
Оптимістичним чи песимістичним ви бачите власне майбутнє?
Ведуча: Шановні учасники, я пропоную побудувати символічний будинок майбутнього, про яке ви мрієте.
Ведуча: можна назвати тисячі людей, які прожили красиве й гідне життя. На жаль, за браком часу ми не можемо згадати про всіх. Але одне з імен заслуговує особливої поваги. Це безсмертне ім’я Матері Терези. Своє життя ця маленька жінка присвятила служінню Богу й людям.
Вона допомагала бідним, хворим, немічним, і на грішній Землі була янголом-охоронцем для всього людства. Матір Тереза склала «Духовний заповіт», який гідний того, щоб стати нашим життєвим дороговказом.
Духовний заповіт
Матері Терези
Життя — це можливість, скористайся нею.
Життя — це краса, милуйся нею.
Життя — це мрія, здійсни її.
Життя — це виклик, прийми його.
Життя — це твоя повинність, виконай її.
Життя — це гра, стань гравцем.
Життя — це таємниця, пізнай її.
Життя — це боротьба, стань борцем.
Життя — король лиха, побори його.
Життя — це прірва невідомого, не бійся її.
Життя — це пісня, доспівай її до кінця.
Життя — це фортуна, шукай цю мить.
Життя — це любов, насолоджуйся нею.
Ж И Ття таке чудове, не згуби його.
Це твоє життя, борись за нього.
Ведуча: На цьому маленькому стенді на фотографіях ми бачимо щасливі обличчя людей різного віку. Вони випромінюють стільки радості, щастя, що мені дуже захотілось, щоб усі, хто зараз є в нашій студії та сидить біля екрану, стали хоч трішки щасливішими.
А на часі я пропоную учасникам питання, що схиляє до відвертої розмови: про яке життя ви мрієте?
Ведуча: Дивлячись на чудові краєвиди Українських Карпат, дивуєшся, як багато краси і любові вклав у них Творець. Невже можна бути нещасними серед такої казки? Чи гідні ми такого подарунку Господа?
Чи не станемо ми рабами жорстокості й ненависті?
Я вірю в щасливе майбутнє нашого народу, бо він на це заслуговує. Я вірю в прекрасну долю кожного з нас, бо ми всі цього гідні.
Прощаючись з усіма вами, хочу щиро подякувати і гостям, і учасникам передачі. Бажаю вам, щоб ваше життя було сповнене тільки щасливих миттєвостей, щоб воно відкрило для нас свої найзаповітніші цінності.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)