Твір на тему: Зображення гуманізму у творчості М. Бажана
Як і кожне велике літературне явище, поезія Миколи Бажана органічно пов’язана зі своєю епохою. А ця епоха — це епоха, яка повертає людину до людяних почуттів, до любові до ближнього, до любові до рідної Батьківщини. І це відображується у творчості поета, органічно вплітається у безсмертні рядки віршів талановитого автора.
Микола Бажан виступає не лише як один з найяскравіших представників старшого покоління українських поетів, він високо тримає прапор благородства і самовідданості цього покоління, його творчого неспокою, поєднаного
Кожна людина робить свій символічний стрибок,
Навпаки, ця трагедія загартувала характер Оксани, викликала щире бажання боротись проти всього, що стає на заваді всьому доброму, що наповнює буття людини. Слова батька, з якими він звертається до своєї дружини, пронесла сімнадцятирічна дівчина через усе своє недовге життя:
Що б не сталось, не похитнись, не втрать своєї віри… Ні, не втратила Оксана віри в людину; усі її вчинки пронизані любов’ю до людини, до Батьківщини, пронизані гуманізмом:
…і я не впала, й винесла звідтіль недоторкану кладь надій і почуттів, до доброї жадоби їх робіт, до їхніх спільних радощів і бід, до їхніх роздумів, і планів, і нарад, до здвигнутих мільйонним маршем свят.
Дівчина твердо вірить, що доброго на світі значно більше, ніж лихого. Зустрічалися їй черстві душею і байдужі люди, але були й інші:
У пам’яті я збережу навік і вчительки уважність обережну, і з другом батька бесіду бентежну… Оксана знає, що людяних, справжніх людей — більшість, і за ними майбутнє. Тому всі її думки, всі її гадки спрямовані на те, щоб не втратити довіри тих, кого вона любить.
Вона піде з ними до кінця: і разом з ними я піду до краю, і разом з ними змірю шлях оцей, не перерву, не зраджу, не зламаю путі моїх батьків, путі моїх дітей.
У Цьому І Виявляється Уся Оксана, уся її людяність, увесь її патріотизм, увесь її гуманізм. Тому навіть після тифу збирається вона, ще слаба, туди, де чекають її друзі, бо
Там мій обов’язок, і труд мій, і судьба.
Оксана довіряє людям, але зустрічаються їй і такі, як Іван Хомич або Марійка. Іван Хомич зруйнував її сім’ю, занапастив батьків, а тепер націлився на неї. Але відчування Оксани не затьмарені сліпою ненавистю і люттю, як у Марійки, доньки актора, котра у своїй жорсткій ненависті доходить до краю. Вона чекає фашистів, мов визволителів і друзів, що допоможуть звести рахунки з рідним народом, тобто готова зрадити Вітчизну.
А що ж Іван Хомич? Нещастя, трагедія його в тому, що він, твердо переконаний у правильності власної життєвої позиції, не знає ні вагань, ні сумнівів, ні жалю. Оксана це добре розуміє, а тому не ненавидить, а лише зневажає його. До презирства домішується ще й прикре,
Гірке співчуття до особи, яка не усвідомлює, що власними руками зруйнувала у собі віру в людину. У порівнянні з Іваном Хомичем Оксана міцніше стоїть на землі, мислить перспективніше і духовно більш зріла. При всіх особистих знегодах, які довелося їй пережити, найстрашнішою бідою для дівчини стає загроза не бути разом з усіма у дні всенародного горя.
Оксана наочно переконалася, яка то велика нездоланна сила — єдність людей-однодумців, і це ще більше зміцнювало в ній відчуття власної причетності до долі свого народу. У фіналі Оксана, спускаючись на парашуті у ворожий тил, почувала себе надзвичайно сильною і щасливою, бо над розвер-стими ямами світу «її тримають і оберігають, дбайливі долоні… народу»:
Моя охорона в страшні й крутії небозводу між тьмою і тьмою, ..л маса, я сила, я частка життя невіддільна, я зводжусь! Я житиму! Земля! Народе мій!
Люди!
Той непомітний вогник, який у найтяжчі хвилини горить у серці ще зовсім юної Оксани, є вогнем душі її народу. Такий же мотив звучить і у вірші М. Бажана «Клятва»: єдність людей, які піднялися на боротьбу з «фашистськими катами»:
В нас клятва єдина і воля єдина. Єдиний в нас клич і порив… Іде Батьківщина,
Батьківщина вільна і єдина, у той світ, де люди люблять одне одного, де усі їхні вчинки пронизані людяністю і гуманізмом. Про це мріяв М. Бажан, це ми читаємо у його віршах і поемах. Позиція М. Бажана, видатного діяча культури, — незмінно, вірно служити своєму народові, своїй Вітчизні.