Майбутнє української нації
Про дужий, мудрий, освічений, поетичний наш український народ писали ще в середньовіччі. Наприклад, французький інженер і вчений Боплан залишив захоплені відгуки про українців в «Описі України». А доба Запорозької Січі — першої в Європі християнсько-демократичної республіки?
З козацтвом рахувалися королі і цісарі, імператори і царі. Де ж подівся той гордий, вільнолюбивий дух наших предків? Упав під ноги підступному сусідові, розтоптався довгою кріпаччиною, розвіявся тоталітарною та командно-адміністративною системою…
Проте
Треба, щоб думкою про незалежність проникся кожен громадянин України, усвідомив її необхідність для вільного розвитку та розквіту в усіх сферах діяльності. І поки це не станеться, незалежність залишиться лише на папері. Пробудженню національної свідомості завжди сприяли полум’яні твори митців-патріотів.
Та одних їх зусиль мало, потрібні зусилля кожного, як і підтримка світової громадськості.
Поки Україну у світі знають по страшній Чорнобильській катастрофі та по футбольній команді київського «Динамо». А скільки ж у нас талантів, який високий творчий потенціал! Треба тільки державі створити умови для його розвитку, щоб він живив власну ниву, а не чужу.
Отже, незалежність — це не лише статус, а й велика відповідальність, бо нікого більше звинувачувати у своїй тяжкій долі, як самих себе. Думаю, що підстави для оптимізму у нас є. Адже і наші далекі предки, і діди та прадіди зуміли подолати найважчі труднощі. Тепер черга за нами.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)