Філософський зміст поеми І. Франка «Мойсей»
Поема «Мойсей» — результат тривалої роботи І. Франка, його мистецьких і філософських шукань. Проблема співвідношення героя та маси, індивідуальності й колективної стихії часто вирішувалася в наукових розвідках поета. Поема присвячена українському народові, долею якого Франко все життя тривожився.
Про це йдеться в пролозі: «Твоїм будущим душу я тривожу».
В основу поеми покладена біблійна легенда про пророка Мойсея. Він сорок років, переборюючи муки і страждання, вів єврейський народ до обітованої землі. Звернувшись до біблійного
Хоча поема перегукується з біблійним сюжетом, у ній багато власних роздумів Франка. Твір спроектований у сучасність поета, та навіть глобальніше — у майбутнє людства загалом. Глибинний сенс має філософська тема неминучості жертв в історичному поступі будь-якої нації.
У «Мойсеї» образ біблійного пророка постав у новому освітленні, до того невідомому світовій літературі. У трактуванні Франка
Сповненими справедливого обурення, закличними, але й водночас співчутливими, люблячими є промови Мойсея до свого народу. Це ніби думи-молитви, енергетично наповнені, емоційно сильні, насичені алегоричним змістом .
Мойсей все ще вірить і продовжує цей многотрудний путь, що йому освітлювала неопалима купина. Але тема сумніву — дуже важлива в поемі. Засліпленість власного народу, його небажання йти далі сіють у душі Мойсея зерно сумніву, невпевненості. У цей критичний, переламний момент у пустелі пророкові з’являється Азазель.
Власне, особиста зневіра у власні сили, власну правоту дають можливість Азазелю впевнити Мойсея у непотрібності шляху.
Найцікавіше, що Азазель упевнює Мойсея в тому, що це його власне бажання вивести народ із Єгипту, а не заповідь Єгови. А оскільки Мойсей виявляється не спроможний довести євреїв до мети, то «найкраще увесь свій тягар Положити на Бога». Тобто Бога, який існує лише в уяві, є видуманим.
Так Мойсей втратив віру в Єгову. Саме. тому пророк має дійти лише до межі обіцяної Богом землі та померти, так і не ступивши на неї.
Філософське осягнення шляху до омріяної землі розкриває й уміло вплетений у канву твору «Міф про Оріона». У «Мойсеї» міф значно трансформований порівняно з оригіналом, тому, здавалося б, таке незвичайне поєднання біблійного й міфічного матеріалів виглядає у Франковій інтерпретації цілком-природно., У тексті подається тлумачення міфу, що також надає поемі філософського прочитання: «Сей Оріон — то людськість уся, Повна віри і сили, Що в страшному зусиллі спішить До незримої ціли», а «Хлопчик — логіка фактів».
Сорокалітні блукання єврейського народу пустелею, протиставлення юрби й пророка в «Мойсеї» набувають екзистенційних параметрів: це міркування і про сенс буття людини загалом, і про буття нації, і про духовність як найголовніший чинник нації. Тому неви-падковими в поемі вбачаємо слова:
Хто здобуде всі скарби землі І над все їх полюбить, Той і сам стане їхнім рабом, Скарби духу загубить.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)