Уславлення рідної мови в поетичній творчості Максима Рильського та Володимира Сосюри
Українська мова! Скільки невимовних страждань випало на твою долю! Спокон-піку тебе не визнавали як самостійну мову, забороняли, намагалися стерти з людської пам’яті.
Про це з болем у душі розповідає у своєму вірші «Рідна мати» М. Рильський.
Цареві блазні, раби на розум і на вдачу, В ярмо хотіли запрягти її, як дух степів, гарячу, І осліпити, й повести На чорні торжища незрячу.
Але рідна мова зберегла свій величаво-гідний дух, вітрам наперекір цвіло рідне слово.
Там зводився язик вогеневий, Там пісні полум’я росло.
Свою
Володимир Сосюра підкреслює значення мови в житті народу у вірші «Як не любити рідну мову»:
Поет вважає, що Вона, як світла хор в ефірі, Як білий, весняний сад…!
…мова — не душа народу, народ без мови — не народ.
У найтяжчі часи війни рідне слово було не менш важливе, ніж хліб чи зброя. Воно підтримувало людей, зміцнювало їхню віру в перемогу над ворогом. Як найбільший скарб повинен берегти свою мову народ.
1 не тільки від забуття. Красу і чистоту рідного слова треба так само плекати, як і парость
Як парость виноградної лози, Плекайте мову. Пильно й ненастанно Політь бур’ян. Чистіша від сльози Вона хай буде.
Мова — це духовна скарбниця нації. У ній — мудрість народу, багатовіковий досвід, любов і гнів народу. Нема Мудріших, ніж народ, учителів, У нього кожне слово — це перлина. Це праця, це натхнення, це людина.
Страшно, коли люди забудуть рідне слово, відречуться від нього. Володимир Сосюра застерігає молодь: Без мови рідної, юначе, й народу нашого нема. Жодна мова світу не передасть так наші думки, биття сердець, як не зробить рідне українське слово.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)