Огляд життя і творчості Миколи Вороного в 10 класі
Микола Вороний — постать в українській літературі неординарна. Поет, перекладач, критик, історик літератури, публіцист, актор, режисер, редактор, дослідник національного театру, світової і вітчизняної драматургії, громадський діяч.
Ми починаємо знайомитися з долями українських письменників, що через неприйняття історичних подій 20-30-х років опинилися в еміграції, були репресовані або ж морально зламалися й прийняли умови, які диктувала епоха.
У 1938 році М. Вороний був розстріляний більшовицькою владою, його ім’я і творчість були
М. Вороний знаменує собою значну сторінку в житті нашої літератури й культури загалом. Його поетичний доробок критика порівнює з творчістю Шарля Бодлера й Поля Верлена. П. Тичина й М. Рильський вважали його своїм учителем. Саме він примусив цілі покоління творців замислюватися над сутністю художнього слова, над філософією мистецтва. І в естетичних поглядах, і в творчості він був новатором художніх форм, прагнув розширити естетичні горизонти нашої літератури.
Відстоював право поезії «нести красу чуттів і замислів».
Народився в сім’ї ремісника. Батько походив з кріпаків, мати —
Потім навчався у Віденському і Львівському університетах , де зблизився із Франком. Працював бібліотекарем і коректором Наукового товариства імені Шевченка. Мріяв стати режисером. Працював у редакціях газет, з 1897 року — актор труп М. Кропивницького, П. Саксаганського та інших. У 1901 році залишив сцену й працював в установах Харкова, Одеси, Чернігова.
Театрові віддав третину свого життя. У 1910 році оселився в Києві, працював у театрі М. Садовського, викладав у театральній школі.
Жовтневої революції не сприйняв і в 1910 році емігрував за кордон. Жив у Варшаві, потім у Львові. Після повернення на Україну вів педагогічну й театрознавчу діяльність.
Поетичні твори почав писати, ще навчаючись у Харківському реальному училищі.
На початку 30-х років його було осуджено, трирічне заслання до Казахстану, вирок було змінено забороною проживати в Україні. Син Марко прагнув добитися помилування, але його звинуватили в націоналізмі, заарештували й відправили на Соловки.
Вороний проходив по груповій справі з традиційним для того часу формулюванням «за участь у контрреволюційній військово-повстанській організації». 29 квітня 1938 року Одеським НКВС була розглянута «справа тридцятьох» і всім винесли вирок «розстріляти». М. Вороного розстріляли 7 червня 1938 року.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)