ЕКСКУРСІЯ «МІСТО ЯКОВА ПАУЧЕНКА»
ОБ’ЄКТИ МАРШРУТУ:
Лікарня Червоного Хреста Св. Анни Кавалерійське юнкерське училище Драматичний театр ім. Кропивницького Жiноча гiмназiя Театр «Ілюзіон» Гостинний двір Колишній власний будинок Міжнародний кредитний банк Будинок лікаря Мейтуса Будинок лікаря Вайсенберга Площа Кірова Будинку Барського Водолікарня Гольденберга Власний будинок
ОПИС МАРШРУТУ
Початок екскурсії − вул. Щорса, 1 біля Міської лікарні №2.
Сьогоднішню нашу екскурсію ми присвятимо місту Єлисаветграду кінця ХІХ − початку ХХ століття, коли
Яків Васильович Паученко народився 21 березня 1866 року в м. Єлисаветграді. Навчався в рисувальних класах П. О. Крестоносцева при Єлисаветградському земському реальному училищі. Паученко − випускник Училища живопису, скульптури і архітектури Московського художнього товариства.
Він отримав срібну медаль за архітектурний проект, представлений на річний екзамен у 1893 році, та звання некласного художника архітектури, після чого повернувся до рідного міста.
Ще пiсля смертi Миколи I та реформ початку 1860-х рр. розпочинається бурхливе приватне
Роман тичний напрям у мiстобудуваннi, для якого характерне «цитування» архiтектурних пам’яток минулих епох, об’єднав стилi з приставкою «нео»: неоготику, необароко, неоруський стиль. На вулицях Єлисаветграда з’являються справжнi невеличкi палаци — мавританськi, бароковi. Стали популярними будинки, на фасадах яких поєдналися готичнi та класицистськi мотиви, рококо та ренесанс.
Особливо виразне маленьке «палаццо» Ельвортi, яким прикрашено iндустрiальну зону мiста. Прикладом напруженого пошуку стала творчiсть двох визначних єлисаветградських архiтекторiв — Якова Васильовича Паученка , вихованця Московського училища живпису, архiтектури та скульптури, та випускника Петербурзької академiї красних мистецтв Олександра Львовича Лiшневського .
Я. В. Паученку судилося стати одним з тих зодчих, які створили неповторний модерновий архітектурний ансамбль історичного центу міста Єлисаветграда. За його проектами було збудовано значну кількість будинків в місті Єлисаветграді, значна частина яких розташована на вулицях Леніна і Дзержинського .
Одним із таких проектів стала Лікарня Червоного Хреста Св. Анни, з якої ми і почнемо нашу екскурсію.
Зупинка 1.Лікарня Червоного Хреста Св. Анни
Для творчостi Паученка характерний камерний масштаб будівель, навiть велику лiкарню Св. Анни вiн збудував як комплекс невеликих особняків. Вона побудована у неруському стилі.
В листопаді 1901 року на засідання міського комітету Товариста Червоного Хреста було заявлено, що потомственна почесна городянка Ганна Михайлівна Дмитрян вирішила побудувати лікарню для всіх потребуючих лікування соціальних прошарків Єлисаветграду та повіту, для чого і відведено більш ніж дві десятини землі по Костельній та Чигиринські вулицях. Комісію з побудови проекту лікарні очолював Лишневський, з яким у Паученка було постійне творче суперництво. Розроблений Лишневським проект не задовольнив Дмитрян, тому вона для ретельного нагляду за будівництвом звернулася по допомогу до Паученка, який доопрацював проект лікарні на 40 ліжок, в якому були внесені певні зміни, зокрема, розширено коридор фасадної частини корпусу, розроблено план окремого операційного павільйону, що мав з’єднуватися з лікарнею окремим коридором, а вже в самому павільйоні передбачені окремі приміщення для інструментальної, перев’язувальної та стерилізаційної.
Урочисту закладку лікарні було здійснено 9 липня 1902 року, після чого протягом двох років Г. Дмитрян постійно піклувалася будівництвом. Ганна Михайліввна впровадила значну кількість тогочасних ноу-хау у будівництво лікарні, зокрема, водяне опалення низького тиску з відповідною вентиляцією , що потребувало додаткових затрат; наступним технічним дивом стала побудова власної електростанції, а також впровадження біологічної асенізації, завдяки Є. Тамму лікарня стала першою у всій Росії, обладнана таким чином.
18 травня 1904 року лікарню було урочисто відкрито. Це був солідний, як на ті часи, лікувальний комплекс площею 5130 кв. саженів, розташований на узвишші, обнесений цегляним парканом, з фасаду − ковані в’їзні ворота. Головна дорога була мощена, а інші − під гравієм.
Всередині лікарні, в палатах, був вистелений доволі дорогий на той час матеріал − дубовий паркет, а в коридорах − була теракотова підлога, що добре милася і дезінфікувалася.
Значної уваги заслуговує фонтан, розташований у дворі лікарні.
Після 1973 року хірургічні та терапевтичні ліжка перебазувалися у щойно зведену четверту міську лікарню, а на базі колишньої лікарні Червоного Хреста організовано спеціалізовану гінекологічну лікарню з пологовим відділенням, більше відому як Міську лікарню №2, а пізніше − Пологовий будинок №2.
Під час переходу до наступного об’єкта:
Далі спускаємося по вулиці Фрунзе до Ковалівського парку. Це − колишній плац Кавалерійського юнкерського училища. З 1829 року Єлисаветград став центром військових поселень на півдні України.
У місті розмістили штаб-квартиру резервного кавалерійського корпусу. Постійно проводилися збори, огляди й ін. військові заходи за участю вищих царських чиновників і самого царя. Протягом 30-х рр. ХІХ ст. створювався комплекс училища, яке було найбільшим навчальним закладом міста аж до Жовтневої революції.
На плані міста 1854 р. було визначено планувальну композицію майбутнього комплексу Кавалерійського юнкерського училища. Ядром цієї композиції став плац . Присутній на маневрах 1847 р. Микола І власноручно зробив закладення плавцевого і штабних корпусів адміністративного центру військових поселень. Однак будівництво було розпочато лише весною наступного року. Автором проекту був архітектор з Одеси Верлом. До комплексу увійшли триповерховий плавцевий корпус, триповерхові штабний і навчальний корпуси, манеж, будинок офіцерського зібрання, стайні.
Комплекс училища являє значну цінність як зразок архітектури пізнього класицизму.
Протягом ХІХ ст. Єлисаветград перетворився на один із головних культурних центрів півдня України. На поч. 1840-х рр.
Купець Плотніков на Великій Перспективній вулиці збудував перше стаціонарне театральне приміщення, на зміну якому в 1867 р. на кошти та під керівництвом інженера-полковника Трамбицького в Єлисаветграді було побудоване нове стаціонарне приміщення театру на початку Двірцевої вулиці . Саме у цьому приміщенні у 1882 р. Під керівництвом Марка Кропивницького, а пізніше − Михайла Старицького працював перший український професійний театральний колектив, який виріс з аматорського гуртка. Саме на сцені Єлисаветградського театру дебютувала у 1882 році у ролі Наталки-Полтавки славетна українська актриса Марія Заньковецька. У 80-90-х роках ХІХ ст. до складу трупи входили також брати Тобілевичі, М. Садовська-Кюрі, Г. Затиркевич-Картинська та інші.
Сучасником Паученка був О. Л. Лiшневський, який займав посаду мiського архiтектора у 90-тi роки XIX ст. На вiдмiну вiд Якова Васильовича вiн вiддавав перевагу великим iмпозантним будiвлям. З-за рогу видніється споруджена Лишневським у неоруському стилi жiноча гiмназiя . Жiноча гiмназiя на 700-1000 учениць за задумом автора розмiщена не просто у великому — у величному будинку iз надзвичайно репрезантативним фасадом. З ним контрастує скромнiсть та строгiсть оформлення iнтер’єрiв. Виняток − головний вестибюль з комплексом парадних сходiв та величний актовий зал «на два свiтла» та його фойє на другому поверсi.
Дещо суворий, академiчний вигляд вестибюлю визначається мронохромнiстю кольорового рiшення iнтер’єру, монументальнiстю масштабу ренесансно-барокових лiпних прикрас. Основний декоративний ефект створює складна система склепiнь та арок на двох перехресних вiссях. Широкi мармуровi параднi сходи ведуть до фойє другого поверху. Сходи й своєрiднi лоджiї фойє прикрашенi ефективними кованими перилами, малюнок яких подiбний до малюнку металевих парапетiв двох широких балконiв — хорiв великого актового залу.
Два свiтла, тобто вiкна на двох протилежних довгих стiнах, чудове ренесенсно-барокове лiплення, складний дерев’яний каркас вiкон, величнi дверi створюють особливий декоративний ефект, урочисту, святкову атмосферу.
Зупинка 2.Театр «Ілюзіон»
Зупинка 3.Гостинний двір
Колишній власний будинок − побудований у стилі еклектики з впливом форм бароко у 1880-1890-х рр. на кошти колишнього земельного гласного Івана Марущака. Автор цього проекту − невідомий. Початкове функціональне використання цього будинку було таким: перший поверх призначався під торгові приміщення, а другий − під житлові.
Декоративне оздоблення будинку складає художню цінність і є одним з архітектурних зразків міського помешкання кінця ХІХ ст.
Зупинка 4.Міжнародний кредитний банк
Зупинка 5.Будинок лікаря Мейтуса
Зупинка 6.Будинок лікаря Вайсенберга
Будинок Вайсенберга побудовано у ренесансно-барокових формах
Під час переходу до наступного об’єкта:
Площа Кірова − . на площі розташований бронзовий пам’ятник Сергію Мироновичу Кірову, роботи скульптора М. Г. Манізера. Пам’ятник був всановлений у 1936 році, а в 1941 році знатий фашистами під час окупації. Після визволення Кіровограда в 1944 році його було відбудовано з гіпсу, а в 1947 році встановлено новий, бронзовий.
Авторство однiєї з перших пам’яток стилю модерн у Єлисаветградi − будинку Барського належить Лiшневському. Особняк Барського − невеликий у порiвняннi з жіночою гiмназiєю будинок. Але автор змiг зробити його також монументальним та величним. Симетрична композицiя веж-ризалiтiв, прикрашених банями з кованими гребенями, доповнена найскладнiшим лiпленням, зооморфним та рослинним орнаментом у стилi модерн , масками у виглядi жiночих облич. Особливо ефектнi округлi вiкна ризалiтiв iз складним дерев’яним декорумом — хвилястим, як i аттiк над центром фасаду.
Iнтер’єри не менше вражають рiзноманiтнiстю. Модернова зелена їдальня — сусiдка чепурної золотої «мавританської курительної» кiмнати, величний бiлий ренесансний зал — поруч iз гарненьким рококо-будуаром, лiплення якого схоже на прикрашений квiтами торт.
Зупинка 7.Водолікарня Гольденберга
Електроводолiкаря Гольденберга побудована у «мавританському» стилі.
Зупинка 8.Власний будинок
Побудований у неруському стилі
(1 votes, average: 5,00 out of 5)