Главная ⇒ 📕Сочинения по литературе ⇒ Історія задуму та публікації твору

Історія задуму та публікації твору

Роман «Майстер і Маргарита»

Історія задуму та публікації твору.

Роботу над головним романом свого життя М. Булгаков розпочав узимку 1928-1929 pp. Важко сказати, якими були первісні варіанти, оскільки письменник їх знищив. Відомо лише, що спочатку твір задумувався як Роман про диявола у дусі сатирично-фантастичної прози Булгакова 20-х років. Наголос на постаті сатани відбивали й чорнові назви майбутнього роману: «Чорний маг», «Копито інженера», «Консультант з копитом».

Причому у своєму трактуванні образу «князя пітьми»

письменник на цьому етапі виходив з традиційних уявлень про диявола-спокусника. Робота над твором тривала понад десять років. Протягом цього часу його первісний задум зазнав суттєвих змін.

1931 p., зокрема, з’явилися дійові особи, які поступово перемістилися у центр роману — Маргарита та її супутник, що його пізніше автор назвав «майстром». Булгаков працював над романом до останніх тижнів свого життя. Вже смертельно хворий, він вносив у текст правки, робив вставки, шліфував стиль.

Письменник сприймав цей твір як свій мистецький заповіт.»Коли наприкінці хвороби він вже майже не міг говорити, і в нього

виходили інколи лише кінці й початки слів, — згадувала дружина письменника О. Булгакова, — був випадок, коли я сиділа біля нього, як завжди, на подушці на підлозі, біля узголів’я його ліжка, він мені дав знак, що йому щось потрібно, що він чогось хоче від мене. Я пропонувала йому ліки, пити — лимонний сік, але зрозуміла ясно, що йдеться про інше. Тоді я збагнула й запитала: «Твої речі?» Він кивнув з таким виглядом, ніби «так» і «ні».

Я сказала: «Майстер і Маргарита»? Він страшенно зрадів, зробив знак головою — «так, це». І спромігся на два слова: «Щоб знали, щоб знали»».У плані редакторської правки твір лишився незавершеним. Відомий російський дослідник творчості Булгакова В. Лакшин зауважував щодо цього: «…»Майстер і Маргарита», попри сюжетно-композиційну завершеність тексту, міг мати ще не одну редакцію, а вже шліфе тім тексту, якби Булгаков був здоровий, без сумніву, була б продовжена. Одного разу я передав Олені Сергіївні запитання молодого читача: в останньому польоті почту Воланда з-поміж вершників немає однієї особи.

Куди зникла Гелла? Олена Сергіївна поглянула на мене розгублено і раптом вигукнула з невимовною експресією: «Міша забув Геллу!!!»» Ще 1929 p. М. Булгаков здійснив безуспішну спробу опублікувати хоча б невеличкий фрагмент твору під псевдонімом «К. Тугай». Псевдонім не допоміг: уривок так і не вийшов друком. Взагалі ж прогнози щодо можливості публікації книжки були вкрай песимістичні: приятель і перший біограф Булгакова П. Попов, зокрема, був переконаний, що до читача вона дійде десь через 50-100 років.

Утім, цей термін виявився дещо перебільшеним. Після двадцятирічних зусиль О. С. Булг-кової домогтися публікації твору він зі значними цензурними купюрами був надрукований 1966 р. у часопису «Москва».Всього було зроблено 159 таких купюр. Це дорівнювало 14 000 словам, тобто 12% авторського тексту.

При скороченнях текст брутально спотворювався: фрази з різних сторінок довільно комбінувалися одна з одною, через що нерідко виникали взагалі безглузді речення. Вилученню підлягали здебільшого фрагменти, в яких ішлося про таємну поліцію , вияскравлювалися риси схожості між давнім світом і сучасністю тощо. Повний текст роману був надрукований спочатку у Парижі , а потім, 1973 p., — у Радянському Союзі.

Однак слід зазначити, що на батьківщині письменника тільки за часів «перебудови» ця його книжка почала виходити накладами, що відповідали її величезному успіху у читачів.

(1 votes, average: 5,00 out of 5)