Зброя улюбленого роду. Сатира у добутках В. Маяковського

Сатира як жанр виникла дуже давно. Вона була відома ще в часи стародавніх греків. Вже тоді викривала пороки і недоліки суспільства, будь то суди, політичні партії, наука, література.

В основі давньогрецької комедії лежав сатиричний спосіб відбиття життя. Її герої не були індивідуалізовані, не відрізнялися психологізмом, Вони з’являлися як би в кривому дзеркалі, у гротескному, карикатурному виді, коли певний порок або недолік гіперболізировався, ставав домінуючим. У цьому плані сатирична творчість Маяковського дуже схожа на добутки древніх

грецьких авторів. Його герої також не індивідуалізовані.

Сатиру Маяковського можна розділити на два періоди: дореволюційний і післяреволюційний. До першого можна віднести вірші “Набридло” і “Нате”. У віршах Маяковський використовує велику кількість художніх прийомів, метафор:

…Страх репетує із серця Метається по обличчю, безнадійний і нудний… …Серце в нестямі,, рве і метає… …а я вам відкрив стільки віршів скриньок, Я – безцінних слів марнотрат і розтринькувач… … губами, що стомилися по пещенню, тисячею поцілунків покрою розумну морду трамвая… …Юрба озвіріє, буде тертися,

Наїжить ніжки стоглава воша… …Кинуся на землю, каменю корою у кров обличчя зітру, слізьми асфальт обмиваючи…

Ліричний герой не бачить виходу зі сформованого положення, крім як “поцілувати розумну морду трамвая”, або “зареготати і радісно плюнути” в обличчя цього суспільства. У цих віршах Маяковський не виділяє з юрби окремих особистостей, вона для нього залишається єдиною масою. Але от приходить революція, і все змінюється. Змінюється і сатира поета.

Тепер він виділяє серед цієї юрби бюрократів, обивателів, міщан, просто людей, що не відповідають ідеалам нового часу. У вірші “Прозасідавшієся” він викриває нездатність вже радянських чиновників займатися справою. Маяковський показує день функціонера, який цілком зайнятий засіданнями. Для досягнення своєї мети – викриття всієї нісенітниці цієї діяльності Маяковський використовує як художній прийом так звану реалізацію метафори:

…Він на двох засіданнях відразу. У день засідань на двадцять треба поспіти нам. Мимоволі доводиться раздвоїтися.

До пояса тут, а інше там…

Ліричний герой приходить до думки про те, що добре було б, якщо: “О, хоча б ще одне засідання щодо викорінювання всіх засідань!”. Але світ бюрократів не єдиний світ, “що заважає встановленню влади пролетаріату”. Тому Маяковський використовує свою “зброю улюбленого роду” не тільки проти бюрократизму, але і проти міщанства. У вірші “Про погань” він так малює засилля міщанства:

Стеклися вони, нашвидку пір’я перемінивши, і засіли в усі установи. Намозоливши від п’ятирічного сидіння зади, Міцні, як умивальники, Живуть і понині тихіше води.

Для викриття міщанства Маяковський використовує наступні художні прийоми: несумісність понять, уособлення: “…І мені з емблемами плаття Без серпа і молота не здасися у світлі! …на балі в Реввійськраді?! …Маркс зі стінки дивився, дивився… І раптом роззявив рот, так як закричить…”. Думка про описуване у вірші в більшості випадків дається наприкінці; так і тут, вона виражається словами Маркса: …Обплутали революцію… Страшніше Врангеля обивательський побут. Скоріше голови канаркам згорніть – щоб комунізм канарками не був побитий! Але це – все зовнішній ворог.

Але адже “існують люди усередині партії, що живуть її соками”. У віршах “Боягуз”, “Навантаження по верхівці” Маяковський показує їх. Чиновник, що

Боїться всього: Кожний зав для боягуза – туз… Маяковський показує, як проходить день у боягуза: День цілісінький сплітає тонко узи самих дивних весіль – погодити б лева з ягням, з кішкою мишу погодити б. І знов-таки наприкінці вірша Маяковський висуває свою думку: Товариш, чого ви тремтите? У чому, властиво, справа?!

В акваріум, чи що, саджати вас? Революція вимагає, щоб була сміливість, сміливість, і ще раз – с-м-і-л-и-в-і-с-т-ь.

Маяковський виводить на сцену комсомольця Петра Кукушкіна, показує його дивовижну зайнятість. В результаті поет показує цілковитий хаос, що панує в голові у Петі. Свій вірш він закінчує наступними іронічними рядками:

… Де ж працювати мені поспіти при такім навантаженні?

Об’єкти сатиричної творчості Маяковського дуже різноманітні. По-перше, це люди, що належать різним епохам: дореволюційної і післяреволюційної, по-друге, що належать різним соціальним класам: міщанство і купецтво по-третє, просто ті, чиї недоліки він висміює. Маяковський застосовує велику кількість художніх прийомів: гіперболу, метафору, порівняння, несумісність понять, особливий лексичний лад мови і таке інше. І вся ця розмаїтість сатиричної творчості є доказом багатогранності і геніальності Маяковського.




Сущность процесса обучения методы и формы.
Сейчас вы читаете: Зброя улюбленого роду. Сатира у добутках В. Маяковського