Твір на тему Традиції Т. Шевченка в поезії М. Старицького
Про лірику М. Старицького написано не так багато досліджень. Одною з перших розвідок була стаття І. Франка «Михайло Старицький». В цій праці І. Франко вказав на те, що М. Старицький-поет спрямував українську поезію обличчям до потреб соціального життя, був першим, кому доводилось проламувати псевдошевченківські шаблони і виводити нашу поезію на широкий шлях творчості Пізніше окремі розділи у своїх книгах ліриці М. Старицького присвятили І. Скрипник, М. Дядченко, Л. Сокирко, Й. Куриленко та ін. Одне з останніх досліджень — грунтовна монографія
Багато з літературознавців якоюсь мірою торкались питання традицій Т. Шевченка в поезії М. Старицького, але спеціальної праці з цієї проблеми немає.
Как поет М. Старицький насамперед лірик, причому лірик більше соціальних, громадських мотивів, ніж особистих, інтимних. У його віршах відчутний сильний струмінь «шевченківського слова», а якщо точніше — шевченківські традиції є наскрізними в поезії М. Старицького. Від Шевченка йде у Старицького розуміння ролі і значення поета в громадському житті.
Не про кохання, не про рай, Співаче, голосно співай!.. Не бійся
Майже всі мотиви оригінальних поезій М. Старицького теж йдуть від Т. Шевченка: уславлення любові до рідного краіо , зображення тяжких умов життя та праці трудящої людини , заклик до боротьби за справедливість , оспівування єдності слов’янських народів , відтворення краси природи , інтимних почуттів людини та ін. Говорячи про образну систему, слід зауважити, що значне місце в поезії М. Старицького займає жіночий образ.
Щодо жанрової специфіки поезій М. Старицького, то тут цікаві спостереження можна зробити про особливості жанру думки в М. Старицького і Т. Шевченка, жанру медитації. Цікаві, скажімо, і вірші-оповідання М. Старицького, які йдуть від Т. Шевченка, Але в порівнянні з поезією Т. Шевченка, суб’єктивна позиція автора всеохоплююча, а ліризація оповіді наскрізна, твори М. Старицького набагато стриманіші.
М. Старицький-письменник — реаліст з відчутним і виразним романтичним пафосом, який також йде від Т. Шевченка. Для його поезії характерні образи-символи . Він сміливо вводив нозі слова . І це лексичне новаторство мало прогресивне значення для розвитку літературної української мови.