Тривога за світ і людину провідний мотив п&;apos;єси Миколи Куліша «Маклена Граса»
Коли ми говоримо про творчість Миколи Куліша, то в пам’яті відразу виринає: він був письменником «розстріляного Відродження». Як і суспільне життя, так і літературні процеси в 20-х роках XX ст. відбувалися досить бурхливо, про це свідчить виникнення різноманітних літературних течій, угруповань, жанрів, форм.
Якщо ж проаналізувати розвиток українського театру початку XX ст., то Микола Куліш — це одна з найтрагічніших постатей в українській драматургії: він прожив усього 45 років, а на творчість доля відвела йому лише 10 років. Здається,
Не надаючи жодних розв’язань, програм і гасел, порад і рецептів, він дає можливість читачеві чи глядачеві самому робити висновки.
«Маклена Граса» — останній відомий твір Миколи Куліша. Деякі літературознавці називають цей твір філософською трагікомедією-мєтафорою. Підставою ж для написання стало повідомлення однієї з польських газет
Вихід із ситуації він знайшов досить оригінальний: маючи страхові внески, що їх посмертно може отримати родина, найняв за 500 злотих безробітного, щоб той убив його. Провідний мотив п’єси — тривога за світ і людину — наскрізно проходить через увесь драматичний твір, у якому автор зображує похмуру дійсність Польщі часів правління Пілсудського. Це був час, який вдало характеризує Жебрак: «У старій Польщі шумить кривавий бенкет.
Кров, звичайно, — як вино, вино — як кров».
Дія відбувається у двох місцях, що контрастують між собою, як і самі герої п’єси: у домі маклера Зброжека , — і на вулиці , коли дощить, холодно й мрячно, біля собачої буди, у підвалі будинку, де мешкає сім’я Граса. Голод безробіття, бідність і сирітство стали основою цієї історії. Перед нами’- життя безробітного Стефана Граси та його дочки Маклени, історія банкрутства маклера Зброжека, втрата надій його дочки Анелі на одруження з Зарембським, власником фабрики.
Це похмура дійсність, що робить виклик у складних ситуаціях суспільству й зокрема людині. Драматурга хвилює наявність такого протистояння, проте він не песиміст, ідея позитивного розвитку людства знайшла відображення саме в цій п’єсі. Втілення сподівань на ліпше життя ми спостерігаємо в образі Маклени. Це тринадцятирічна дівчинка, яка має почуття власної гідності, має отой моральний закон у собі, що не дає переступити межу людяності навіть у складних ситуаціях.
Маклена вірить лозунгам комуніста Окрая, для неї ідея революції має обов’язково здійснитися. Доведена до відчаю дівчинка, аби врятувати сім’ю від виселення з підвалу, пробує заробити гроші на вулиці повією, але в останню мить вона втікає від «клієнта».
Наступна нагода заробити грошей трапляється після підслуханої розмови батька із Зброжеком, коли маклер просить вбити його за 500 злотих. Батько відмовляється, а Маклена, наздогнавши Зброжека на вулиці, вмовляє його, переконуючи, що вона вміє стріляти й обов’язково. виконає його прохання.
Жадібний до грошей Зброжек і на цьому намагається заробити. У ранковій напівтемряві віддає Маклені не всі обіцяні гроші. Дух спротиву проти того, що вона мала намір зробити, і протест проти зброжеків, проти наживання капіталу на нещастях людей — все це штовхає дівчинку до рішучих дій — вона бере гроші й рве їх. їй огидна ця ситуація, вона збуджено говорить: «Батько розповість про все.
То, може, й там, у банках, порвуть ваші гроші». Фінальні слова Маклени, яка після пострілу втікає від поліції, звучать за ідейним задумом досить оптимістично: «Перекажіть, що я повернуся! Неодмінно!» На нові зміни чекає суспільство, цього чекає і автор: «З-за муру, де пролізла Маклена, десь далеко сходило сонце».
У побутовій, на перший погляд, а насправді узагальнено-символічній формі драматург розкриває суттєві закономірності суспільного буття XX століття, головна з яких — дегуманізація суспільства. Якими мають бути стосунки людини й суспільства, суспільства й людини? Це тривожить митця, викликає потребу висловитись, показати це в п’єсі, тому й живе дух правди в його творах.
Наприклад, актуально зазвучала в той час тема голоду, що хвилею котилася по Україні, у творі «97» і зокрема в «Маклені Грасі» в об-раві маленької Христинки.
Ми можемо сміливо назвати Миколу Куліша Великим Протестантом доби «Українського Розстріляного Відродження», він до кінця виконував місію митця: намагався об’єднати мистецтво і духовно життя України.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)