Минуле і майбутнє народу в поезії В. Голобородька «Ми йдемо»
Поет Народився на Луганщині. Після закінчення школи працював на шахті. Навчався в Київському державному університеті ім. Т. Г. Шевченка, Донецькому університеті, звідки був відрахований через заяву про впровадження української мови викладання.
Працював на різних роботах.
Поет. Почав друкуватися з 1964 р. Побачили світ збірки «Летюче віконце» . «Зелен день» , «Ікар на метеликових крилах» , «Калина об Різдві» . Збирає й професійно вивчає український фольклор. У творах використовує елементи народної творчості.
Поезія
Він казковий і реальний водночас.
Але, чи то буде вірш інтимної лірики, чи замальовка з життя, чи оживлений автором пейзаж, — з кожної поезії дивиться на нас Україна. Як же треба її любити,’ як шанувати її народ, щоб ця любов і повага стали часточкою душі кожного читача! Думаю, це те, що зветься дійсним патріотизмом. Ним сповнена поезія «Ми
Цей прадавній шлях об’єднав минуле, сьогодення і майбутнє, бо ми непорушні у нашій відданій любові до рідної землі.
Нам є чим пишатися! Бо Україна — це і чудова природа «від степів до гір, від лісів до морів», і багате історичне минуле , і «багатолюдні міста», і «тихомрійні села», і «золотоверхі церкви». Все це — «віковічна земля» наших прадідів, що «нас послали у путь», тобто заповіли нам любити і берегти Україну, як любили і берегли її вони.
«Ми гордо йдемо шляхами України», з почуттям власної гідності проходячи повз друзів і повз ворогів. Не можна жодними підступними способами нас зупинити: «марна ваша справа — ми йдемо», не вдаючись до «.пояснень причин, що привели нас у рух». Та й чи потрібні якісь докази? «Ми чинимо волю наших прадідів», а це — святий обов’язок кожного покоління. Може, саме через це нація наша — незламна і осяяна оптимізмом:
Ми йдемо по Україні, пов’язані вишиваними дівочими руками рушниками, і радість сяє в наших очах.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)