Дитяче сприйняття світу у казці А. де Сент-Екзюпері
«Маленький принц»- зворушлива, сповнена тонкого ліризму казка, яку одразу ж полюбили дорослі і діти. Малень-ких читачів вона захоплює цікавим сюжетом, незвичайними пригодами, що відбуваються з чарівним хлопчи-компринцом. Дорослим подобається філософський зміст, що. змушує замислитись над важливими питаннями життя і людських стосунків, над такими вічними цінностями, як любов та вірність і почуття обов’язку перед людьми.
Героєм казки виступає дитина. У цьому позначилася любов Екзюпері до дітей і туга за власним дитинством, яка все
Світ має бути зовсім не такий, яким його роблять дорослі люди.
Маленький принц, цей допитливий космічний мандрівник, що подорожує з планети на планету, зустрічаючись з дорослими людьми, бачить всілякі безглуздя: властолюбство, лиху, жадобу власності, пиятику, черствість душі… І ті безглуздя мають силу, а все розумне, добре, гарне — слабке. Але дорослі — дивні люди, вони не помічають безглуздя, всяким дурницям надають великої ваги, а головного — краси
Звичайно, у житті могли б бути інші стосунки, коли б люди намагалися «приручити» одне одного, налагоджувати між собою зв’язки, коли б вони сприймали світ не очима, а серцем. «Добре бачить тільки серце, найголовнішого очам не видно».
Серце сприймає стосунки між дорослими людьми як безглуздя, але пояснити, чому в житті складається так, шо це безглуздя бере гору над людиною, воно не може. Тут мав би пояснювати розум, тут треба було б говорити про соціальні взаємовідносини людей, а їх автор навмисне не торкається, його цікавлять тільки моральні стосунки.
Казка закінчується сумно, проте у читача вона лишає не тільки сум, а й прагнення до світлого, красивого, до того, щоб у дорослих людей у буденній метушні, в дріб’язкових клопотах не вмирала щедрість і щирість душі, не згасало чисте бачення світу, не притуплялося почуття відповідальності за тих, кого ми «приручаємо».