«Організація життєдіяльності дитини»

Особистісно орієнтована, гуманістична педагогічка розглядає дитину в сукупності всіх її прояв, у тому числі й вікових, статевих, особливостях індивідуальної історії життя тощо. Це вимагає змін у підході до комплектування груп, організації життєдіяльності дитини, традиційній лексиці. Звичні назви, наприклад Режим, зона, куток, п’ятирічки-шестирічки тощо, не спрацьовують, є даниною учорашньому дню.

Специфіка впровадження у практику особистісно орієнтованої моделі дошкільної освіти полягає в тому, що педагог має навчитися бачити в кожній

дитині риси, притаманні Саме їй, а не абстрактному представникові певної віково-статевої групи. Отже, йдеться про підсилення ролей індивідуального та диференційованого підходів до організації життя й діяльності дошкільнят.

Перебудова організації життя дітей у дошкільному закладі традиційно починається з комплектування груп, оскільки вікова група є основною організаційною одиницею із своєю територією, приміщенням, оснащенням, умовами, порядком організації життя , сукупністю правил, заходів, норм.

Сьогодні дедалі більшого поширення набуває комплектування різновікових груп, які, з одного боку, дають можливість

спільного перебування братів і сестер, інших родичів, сусідів близького віку, які

Товаришують; з другого — об’єктивують пріоритет морально-духовного

Розвитку дошкільника над інтелектуальним, а крім того, демонструють

Готовність педагогів диференційовано підходити до дітей, брати до уваги

Не лише їхній паспортний, а й фізичний, психічний, психологічний,

Соціальний вік, залучати до спільної діяльності різновікове співтовариство, формувати досвід спілкування та спільної діяльності дітей

Різного віку.

Оскільки саме на етапі дошкільного дитинства починають функціонувати й розвиватися такі важливі механізми особистісного становлення, як ідентифікація, диференціація та узагальнення, все, що оточує малюка перших 6 — 7 років життя, має бути різноманітним, варіативним, сприяти можливості зіставляти, порівнювати, аналізувати, оцінювати. Малюк звіряє себе з іншими, відносить людей та об’єкти до певного класу, групи; через емоційно-когнітивне ототожнення та встановлення відмінностей пізнає себе та навколишній світ; навчається розуміти інших, приймати чужі норми і цінності, ставити себе на місце іншого, ототожнювати себе з певною групою; симпатизувати одним і відчувати неприязнь до інших. Тому практика створення груп за статевою ознакою або здібностями є штучною, передчасною.

Вона ймовірніше шкодить, ніж іде на користь розвитку особистості в дошкільному віці.

Це не виключає доцільності періодичної організації ситуативних

Мікрооб’єднань дітей для виконання специфічних завдань за ознакою статі та інтересами. Головне, щоб вони не ставали способом життя дитини з перших років життя, не перетворювалися на звичку, не домінували у встановленому розпорядку життя групи.

Через організовану у дитячому садку життєдіяльність дошкільник

Має освоювати світ у його різноманітних формах, зв’язках та залежностях. Це має принципове значення з кількох причин: сьогодні дедалі більше стираються межі між ер «чоловічими» і «жіночими» сферами діяльності; здібності не є синонімом ЗУНів, розвиваються упродовж життя стрибкоподібно, не є сталим, назавжди даним утворенням ; Практика раннього «селекціонування» дезорієнтує дитину в житті, ускладнює процес її входження у соціум, позбавляє гнучкості й виваженості, формує в одних психологію привілейованості, в інших — приреченості на неуспіх.

Осучаснюючи організацію життя дошкільника в умовах ДНЗ,

Доцільно практикувати поділ групи на підгрупи. Це дає змогу працювати

З підгрупами різним дорослим — двом вихователям, вихователеві та

Практичному психологові, вихователеві — музичному керівнику, інструктору з фізичного виховання. Завдяки цьому робота

Стає більш диференційованою, дозволяє надавати дітям індивідуальну допомогу.

Оскільки одновікова група є сьогодні основною організаційною одиницею ДНЗ, важливо, щоб вона функціонувала як відкрита система, тобто, щоб діти мали можливість більше часу

Проводити в різновікових співтовариствах, які складаються всередині

Дитячого закладу. Це необхідно для формування повноцінного досвіду спілкування, відкриває додаткові можливості для повноцінного взаємо-

Навчання старших і молодших, їхнього морального розвитку. Важливим

Є і спілкування дошкільника з різними дорослими, активна участь членів родини у життєдіяльності ДНЗ взагалі і групи, зокрема. Завдяки цьому створюється Повноцінне соціальне середовище.

У регламенті життя дітей мають передбачатися місце і час для різноманітних і вільних проявів інтересів самої дитини . Йдеться насамперед про надання дошкільникові можливості займатися своєю улюбленою справою, самовизначитися, гарантії, що йому не нав’язуватимуться в цей час інші заняття. Уміти наповнити особистий, вільний час змістом, поставити конкретну мету і досягти бажаного — дуже важливо для особистісного зростання.

Ранковий прийом дитини в ДНЗ — відправна точка, від якої значною мірою залежить стан і настрій малюка, його відчуття безпеки, захищеності протягом дня. Привітність дорослого, що зустрічає його, спокійна посмішка, зацікавленість дитячими проблемами, природність поводження,

Внутрішня налаштованість на доброзичливе спілкування — запорука оптимістичного ставлення дошкільника до життя поза рідною домівкою. Дуже важливо надати вихованцеві можливість вільно визначитися з темпом, характером і динамікою входження в життя групи, щоб він

Відчував доброзичливість дорослого, відсутність з його боку менторства

І регламентації.

Непростим моментом організації життя дитини є Харчування : з одного боку, воно сьогодні збіднене, недосить повноцінне; з другого — більшість педагогів, як і раніше, намагається будь-що примусити дитину з’їсти унормовану під абстрактне поняття віку кількість їжі. Проте біологічні потреби, як психологічні та соціальні, індивідуальні, залежать від багатьох чинників і мають відповідно задовольнятися.

Впровадження особистісно орієнтованої моделі освіти не означає вилучення з розкладу життя занять як організованої форми діяльності дошкільнят. Зміни тут пов’язані насамперед з гуманізацією їхнього змісту демократизацією характеру спілкування тощо, Якщо традиційною метою занять було навчити, передати знання і вміння з того чи іншого предмета , то тепер мета стає глобальнішою — допомогти дошкільникові опанувати складну Науку життя, набути компетентності у різних його сферах, Це має позначитися на тематиці занять, зміцненні їх зв’язку з реальним життям та його сьогоденними проблемами. Основною турботою педагога мають стати не стільки кількість, якість знань як таких, їх відповідність паспортному віку, скільки те, чи спрацьовують вони на компетентність дошкільника: чи знадобляться йому в реальному житті, чи сприяють розвитку самостійності дитини, творчому ставленню до життя, чи апелюють до власного досвіду, чи відповідають віку, темпераменту, статевій належності, інтересам, настрою, родинним обставинам дошкільника.

З жорстко регламентованої часом форми колективної організації діяльності, наближеної до шкільної моделі, заняття має перетворитися на більш-менш добровільну організацію дітей задля справи, що їх на певний час об’єднує, без позбавлення при цьому малюків права на вільний вибір, пересування, час завершення і перехід до іншого виду діяльності. Це не означає відмови від регулярності і порядку у повсякденному житті. Такий перехід означає пріоритет свідомого порядку, доцільного та обгрунтованого регламенту, продуктивного для кожного навантаження, запрошення, а не примусу.

У контексті заняття та поза ним більшої питомої ваги має набути Спілкування як одна з провідних діяльностей. Його збагачення, розширення вектора спілкування дошкільника, збалансованість ділового та особистісного, орієнтація педагога у дитячих прихильностях — важливі умови повноцінного розвитку особистості у дошкільному віці. Практика об’єднання дітей за обгрунтованою вимогою дорослого і добровільним вибором вправляють їх в умінні спілкуватися із тим, хто приємний, і з тим, з ким зводять обставини, і з тим, хто вправніший за тебе.

Як і раніше, складником устрою життя ДНЗ лишається Денний сон. Для більшості дітей він є корисною паузою, відпочинком від активного життя. Чим молодша дитина, тим більше вона, як правило потребує такого відпочинку всередині дня. Важливим денний сон с для дітей з ослабленим здоров’ям, підвищеною чутливістю, імпульсивних, з

Нервовими розладами тощо. Проте з віком стає дедалі більше дітей, які

Засинають усередині дня вряди годи, яким важко тривалий час лишатися

У ліжку. А для деяких дітей, як відомо, денний сон не є біологічною чи

Психологічною потребою. Тож педагог може індивідуально підходити

До вибору найдоцільнішого для кожної дитини способу відпочинку,

Важливий складник життя дошкільника в умовах дитячого садка — Прогулянка, один з найулюбленіших моментів у розпорядку дня. З нею педагоги і дошкільнята пов’язують свої плани, наміри, мрії. Саме тому важливо збалансувати реалізацію дорослим програмних вимог з бажаннями самих вихованців, пов’язаними з прогулянкою. Оскільки протягом дня їх може бути кілька, вар по-різному спланувати прогулянки залежно від погоди, освітніх завдань, загальної атмосфери в групі, настрою та інтересів дітей. Природно, щоб зранку переважало спілкування, вдень — екскурси, праця в природі, ввечері — доведення розпочатого до кінця, групування за інтересами.

Найважче — виявити гнучкість, внести необхідні корективи у попередні плани, узгодивши ‘їх з реальним станом речей.

Організація предметного середовища в ДНЗ має підпорядковуватися завданням фізичного і психологічного благополуччя дошкільника, а інтер’єр приміщень, меблі, іграшки, фізкультурне знаряддя — відповідати «ергономіці дитинства». Висока культура інтер’єру — важлива умова оптимальної організації «розвившого середовища», Альтернативою жорсткій функціональній закріпленості «зон» і «куточків» може бути динамічне пристосування різних частин приміщення до потреб та інтересів дітей. Перебуваючи в садку, малюки мають почуватися господарями, які свідомо дбають про Порядок і водночас можуть приймати самостійні рішення.

Отже, ключова позиція оновлення організації життєдіяльності дитини в умовах ДНЗ — охорона її фізичного, психічного і морально-духовного здоров’я; збереження дитячої субкультури; впровадження у життя принципів активності, системності, природовідповідності; визнання пріоритету «дитячих видів» діяльності та форм їх організації.