«Моя ти зоренько святая! Моя ти сило молодая!»

Мета. Поглибити знання дітей про життєвий та творчій шлях Марко Вовчок;

Вчитель. Марко Вовчок…чи знайдеться людина в Україні, що не чула цього імені? Мабуть, ні!

Бо вона і її герої увійшли в наше життя ще з шкільної лави. Багато дослідників життя і творчості письменниці висловлюють різні версії щодо псевдоніма Марії Олександрівни Вілінської. Ось наприклад, за сімейними переказами, український рід її чоловіка — Маркевичів походив від козака Марка, якого прозвали «Вовком» — за його сувору вдачу. «Вовчок» є зменшення ім’я

«вовка». Інші дослідники вважають, що ім’я Марко дуже поширене на Україні, оспіване в піснях та літературних творах.

У селах Немирівського району на Вінниччині, де проживала Марія, воно зустрічалося часто.

Псевдонім «Марко Вовчок» є ніби своєрідним символом чи синонімом до поняття оповідач із народу.

Перечитуючи твори письменниці, захоплюєшся її майстерністю, талантом. Мав рацію Дмитро Писарєв, коли стверджував: «В її оповіданнях говорить сама Україна з її чарівною природою і поетичним народом, який любив своє минуле, свою волю і свою націю».

Сьогоднішній літературний вечір присвячений

великому майстру слова — Марку Вовчку.

Ведучий. Сьогодні ми віддаємо любов і шану Марку Вовчку за невсипущу працю, за чуйне і талановите серце, що билося разом з її героями.

Ведуча. Благословенна будь, ти, матінко-земля, що породила співця народної душі, долі людської, класика української літератури, майстра української прози.

Ведуча. Благословенна будь та земля, де родилась і милувалася її красою майбутня письменниця України.

Ведуча. Луки над краєм, шум над водою,

Криниця над скелею, гори й ліси —

Краса України на гонах широких

Її причарувала на вічні часи.

Ведуча. Марія Олександрівна Вілінська народилася 22 грудня 1833ироку в маєтку Євецького повіту орловської губернії в сім’ї поміщиків. Вихованням і навчанням майбутньої письменниці займалась спочатку мати.

Вчила її початкової грамоти, гри на роялі, давала практичні навики французької мови. Родина жила у злагоді, благополуччі й достатку.

Ведуча. Українську народну пісню Марія полюбила ще з дитинства, коли вечорами слухала, як виконував їх дідусь.

Ведуча. Марія з дитинства була чуйною, привітною, щиро любила кріпаків. Завжди приходила до них на допомогу.

Кріпаки обожнювали маленьку Машу, називаючи її розумницею та красунею.

Ведуча. 1945 — 1948р. р. — навчання у Харківському жіночому пансіоні.

Харків — чудове українське місто, в якому лунали українські пісні, якими у той час захоплювались передові люди не тільки України, а й Росії. Саме тут Марія зацікавилася українською мовою, інтуїтивно збагнувши її мелодію і красу.

Ведуча. Рік 1849 — приходить перше кохання між Опанасом Маркевичем і Марією Вілінською. Між ними виникає романтичне кохання.

Вони одружуються наперекір заборонам родичів Марії. І тоді, у юні літа, вона обрала свій тернистий шлях.

«З якої причини у мене такий дивний характер — все, мені здається, я випробувала, про що би не почула і не побачила, і все здається мені не таким страшним, як іншим, все звичайне. Байдужість це чи переконання, що все зміниться на краще, чи я впевнена, що можу все знести. Я деколи уявляю всі можливі нещастя, і нема ні одного, якого я не могла пережити, мені здається, я би перенесла все зі спокоєм».

Ведуча. Щоб зберегти мову, розкрити її красу Марко Вовчок разом зі своєю родиною в 1951 — 52-х роках займається збиранням українського фольклору.

Ведуча. Це гнане і багряне слово.

Я возведу на п’єдестал.

Аби не ниділо в оковах,

А грало, як гроза, раптово.

І піднімалось, наче стяг.

Ведуча. Їй була небайдужа доля українського народу, його культура та духовність.

Ми в Європі, чи де ми є!?

Де ми,

Чиї ми діти? Ні освіти, ані просвіти!

Он серби пробуджуються від сну,

Чехи, словаки — слов’яни-сусіди.

Вже й з Наддніпрянщини в Галичину

Прилинула «Енеїда».

А ми, а ми свідомими станемо людьми?

Ведуча. 1856 — 1857 роках творець плідно працює. Пише 20 оповідань з життя українського селянства.

Ведуча. У 1857 році виходить перша книга письменниці «Народні оповідання», яка принесла, досі невідомій авторці, велику славу. Короткін згадував: «У ті роки вся освічена Росія захоплювалася повістями Марко Вовчок і ридала над долею героїнь-селянок».

Ведуча. Господь послав

Тебе нам, кроткого пророка

І обличителя жестових

Людей неситних. Світе мій!

Моя ти зоренька святая!

Моя ти сила молодая!

І оживи моє побите.

Убоге серце, неукрите,

Голоднеє. І оживу,

І думу вільную на волю

Із домовини возову,

І душу вольную… О доле!

Пророче наш! Моя ти доне!

Твоєю думу назову.

Ведуча. 1859 — 1867 рр. — ці тяжкі роки, які випали на долю письменниці. Роки розлучення з ненькою Україною, але перебування за кордоном не згасило любові до українського слова. У родині завжди спілкувались українською мовою.

А вечорами з їхнього будинку лунала мелодійна українська пісня.

Ведуча. 10 серпня 1907 року померла видатна українська письменниця.

Доля подарувала Марії довгий вік, його вона прожила не перекотиполем, а рідною донькою українського народу, який оспівувала у своїх творах, над якими проливала свої сльози співчуття і жалю. З усіх титулів їй було даний найвищий — титул Шевченкової доні, і зроблено це було самим Кобзарем.

Ведуча. Марко Вовчок!

Ти очі заплющила, та серцем жива!

Не вичахло слово твоє солов’їне.

Душа твоя лине оновленим днем.

Кленово-калинова кров України

Горить над тобою безсмертним вогнем

Сидить панночка перед дзеркалом. Входить Устина

Панночка. Де ти бігала? Швидше мене розбирай! Швидше!

Я спати хочу!

Та хутче ж бо, хутче! А вмієш ти волосся звивати?

Устина. Ні, не вмію.

Панночка. Боже мій! Горе моє!

Яка ж ти дурна!.. Іди собі!

.

Панночка. Чи скоро в гості поїдемо, бабусечко? А коли гості до нас приїдуть?

Стара пані. Та нехай же я перша сама тобою натішусь, рибко, нехай на тебе надивлюся!

Панночка. Та коли ж то вже я діждусь, бабуню! В мене тільки було й думки, що приїду додому — весело буде, людно, музика, танці… бабусенько мила, люба!

Стара пані. Ну, добре, пташко! Нехай трошки приберемось, та тоді вже зараз і гостей проситиму.

Панночка. Устино, Устино! Довго я тебе буду чекати?

Хутче мені розплітай коси!..

Устина. Господи! Я цілими днями вам догоджаю, а вам все щось не подобається.

Панночка. Задушу тебе, гадино!

.

Стара пані. Що ти накоїла, ледащо! Як ти сміла панночку гнівати? Я тебе до Сибіру зашлю!

Я тебе зі світу зжену!

.

Не плач, не плач, янголяточко моє: сліз твоїх вона не годна! Ще занедужаєш, боже борони, чого! Бач, рученьки холоднісінькі.

Буде-бо вже, заспокойся.

А тобі, ледаще, а тобі ще буде!..

1 звезда2 звезды3 звезды4 звезды5 звезд (1 votes, average: 5,00 out of 5)


Сейчас вы читаете: «Моя ти зоренько святая! Моя ти сило молодая!»