«Духовні криниці. Великдень»
Останній тиждень Великого посту об’єднує два протилежні почуття: радість і журбу. Ще на Вербну неділю Ісус Христос живий і здоровий, у доброму настрої, їхав на ослику, і йому встеляли шлях гілками дерев, а в четвер один з його учнів — Іуда за тридцять срібних монет зрадив свого Учителя.
Отже кожен день останнього тижня посту — це своєрідні сходинки до верховного свята весни — Великодня.
Великдень — найурочистіше християнське свято — «Великий день Господа», «Світле Христове воскресіння». Він припадає на першу
Смисл цього свята — у світлому Христовому воскресінні — переході від смерті до життя, від землі до неба, здобуття життя вічного.
Перед північчю благовіст сповіщає про настання великої хвилини. Священнослужителі з хрестом, світильниками і фіміамом виходять з олтаря і разом з народом, подібно мироносицям, обходять навколо церкви з піснями: «Воскресіння твоє, Христе Спасе, Ангели співають на небесах, і нас на землі сподоби чистим серцем Тебе
Удома, перед тим як сісти до столу, вся родина вмивалася. Мати наливала у велику череп’яну миску води, на дно її клала три червоні крашанки. Першою вмивалася дівчина, потім хлопці й мати, а насамкінець батько. Після кожного члена сім’ї воду змінювали, але крашанки залишалися ті самі.
Вони діставалися дівчині — «щоб гарна була». За святковий стіл сідають усією родиною і їдять свячене.
На Великдень прийнято вітати одне одного словами: «Христос воскрес!» — «Воістину воскрес», христосуються, тобто обмінюються триразовим поцілунком, здебільшого в щоки, і дарують один одному крашанки.
Після свого воскресіння Ісус Христос перебував на землі 40 днів, тому Великдень святкується протягом сорока днів.
З наступаючими вас святами!
(1 votes, average: 5,00 out of 5)