Твір на тему я сповідаю Гамлета
Звичайно, я не священик, і права сповіді не маю, та й не бажаю цього. Але те, що я хочу сьогодні ськазати про мого улюбленого героя Гамлеті, дає мені все-таки шанс стати його сповідником в основному значенні цього слова. А ще я вибрала для себе друге значення — приймати від исповедуемого як дарунок його кращі якості, приймати, а не відривати.
Адже в Гамлеті стільки багатства душі людської, стільки мужності й самозречення, стільки сили й крас^! Недарма він — сучасник прекрасної епохи Відродження! Сповідь — це визнання, покаяння, прохання
Епоха Ренесансу поставила мета підняти людину над миром мракобісся, несправедливасті, жорстокості й деспотизму. Немає й ніколи не буде нічого більше високого й у той же час більше низинного, чим людинО.
Це була епоха прозріння, саме про це говарить Гамлет, після смерті батька навколишній мир, що побачив в іншому світлі: «Мені так не по собі, що цей квітник мирозданья, земля, здається мені бесплодною ськалою». Що
Сенс життя юного Гамлета полягав у знаннях — і він учився; у пошуках сенсу життя — і він бачив його в служінні сваїй батьківщині; у вірі в глибоку й безкорисливу людську дружбу — і він вірив і дружив з тими, хто потім зрадив його. Як же я по-людськи розумію Гамлета! Я бачила його люблячим сином, що любить Офелию.
Одним словам пояснює він все що відбулося: зрадництва.
До кого йти? До матері, що розділила подружнє ложе з убивцею. батька? До дядька — убивці батька?
До Розенкранцу, Гильденстерну, що предали душу Клавдію? А може бути, усе розірвати? Покінчити з життям? Я мимовалі страждаю, коли Гамлет порушує сває питання: «Бути або не бути?» Я бачу в ньому сильну талановиту натуру, який так рано ще йти з життя. Ні, Гамлет, бути!
Кого з нас не заставав врасплох подібне питання в дріб’язкових життєвих ситуаціях? Але як мізерно це нове зіставлення горя Гамлета з нашим тимчасовим утрудненням.
От він, Гамлет, що піднявся над сваєю особистою трагедією, адже «Данія — в’язниця», «століття розхитався». Королівствам править злочинець, у Гамлеті не просте почуття ненависті й бажання мстити кров’ю, у ньому борються роздуми про добро й зло, про людську слабість і силу, про боротьбу з несправедливістю. Як же чесний принц, як самокритичний, як повний відваги! Він нехтує себе за малодушність і нерішучість. Так багато йому довелося в собі перемінити, переломити!
З люблячого сина перетваритися в грубіяна, що ненавидить матір, і насмішника, з повного життя й бажань розумного юнака перетваритися в безумця з ясним розумом. Він з’являється перед нами актором, режисером усього трагічного спектаклю, у якому зроблена ставка не на життя, а на смерть. Я з Гамлетом — у всім. Мені не в чому його дорікнути, у мене немає аргументів, щоб назвати його боягузом, зрадником, ледарем.
Я сповідаю, тобто приймаю в Гамлеті все.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)