Сергій Лифар: Україна — рідна мати
Іноді мені здається, що я роблю злочин тому, що співаю не для неї і не її мовою!» У колі друзів Вертинського паризького періоду був і земляк — киянин Сергій Лифар. Змалку захоплений балетом, Сергій мріяв про Париж, і в 1923 році таємно перетнув кордон більшовицької Росії. У Парижі навчався у школі відомого італійського педагога, який згодом порекомендував талановитого юнака Сергієві Дягі-леву, що керував антрепризою «Російські сезони».
Сергій Лифар успіпіно виступав і в хореографічних постановках земляків: у балетах донеччанина
1947 року він заснував французьку академію танцю, у п’ятдесяті роки викладав історію і теорію танцю у найбільшому і найпрестижнішому університеті Франції — Сорбонні.
Олександр Вертинський писав, що на паризькому балетному обрії Сергій Лифар став найпомітнішою постаттю, перевершивши самого Вацлава Ніжинського. Виявляється, що славнозвісний соліст балетної
Поки не хто інший, як земляк Сергій Лифар, власним коштом перевіз труну до Парижа і поховав на цвинтарі Монмартра, написавши на могилі: «Вацлаву Ніжинському від Сергія Лифаря». Після Анни Ярославни Сергій Лифар — другий з українців, якому пощастило стати в Парижі повноправним господарем і володарем почуттів та думок кількох поколінь любителів прекрасного. Він перший удостоївся однієї з найпрестижніших балетних нагород «Золотий черевичок». І головне — завжди почувався українцем, пропагував там культуру свого народу.
Навіть на надгробному пам’ятнику заповів написати «Серж Лифар із Києва».
(1 votes, average: 5,00 out of 5)