Фізкультхвилинки — особливий вид роботи
Фізкультхвилинка для першокласника — це особливий вид роботи. Результат успішного навчання значною мірою залежить від працездатності учня, адже засвоєння навчального матеріалу відбувається тільки в той період часу, коли дитина має «робочий» тонус і може уважно слухати, запам’ятовувати, обдумувати та відтворювати почуте. Серед причин, які обмежують успішність в навчанні, одне з перших місць посідає загальна ослабленість здоров’я. Здоров’я дитини — це приорітет її розвитку, це головне завдання школи.
Фізкультхвилинка
Навчальні
Зразки фізкульт хвилинок.
Із-за парти встану В далечінь погляну Руки в гору потягну Сонечко я обійму Опущу я руки в боки Пострибаю із прискоком. Ще повітря наберу, усміхнусь й писать почну. Яблуко вгорі червоне, А внизу — земелька чорна. Сонечко вгорі так сяє, Землю зверху оглядає.
З висоти десь із хмаринки, Вниз спустилася краплинка. Напоїла вона квітку, Що така внизу привітна. Квіточку ту пригорну Та ніколи не зірву. Травичка — низенька.
Дерева — високі. Річки є вузенькі, А є і широкі. Кругом покрутились На місці спинились. Вдихнули повітря Й всміхнулись привітно. — Що висить на груші? — Грушка! — Хто під грушку ліг? — Павлушка! — Що несуть щоднини? — Повні грушами корзини! — Хто збирав усі ті груші? — Гоша, Петрик і Ганнуся! Роби добро усім на світі.
Від цього буде веселіше. Всміхнись до Таї, всміхнись до Колі. Скажи всім: ,,Хмуритись доволі!». Давай стрибати, давай дружити, Без сміху й дружби не можна нам жити.
Хто це крутиться у нас? Це гучний прийшов Тарас Хто зігнувся як дуга? Ні не я, та й не я. Стали рівно, руки вниз.
Раз — присіли, піднялись. Плечі уперед звели І назад їх відвели. Обвели очима клас І тепер Порядок в нас. Добро підніма аж до неба, А кривда присаджує дуже.
Ні справа, ні зліва не треба Образить людину, мій друже! За вікном розквітла квітка — Усміхнись! Удуплі сховалась білка — Подивись! На хмаринці сидить промінь — Дотягнись! Гучно плескає в долоні — Раз, два, три!
Хочу бути столяром — стук, стук, стук Маляром як буду — кисть візьму до рук. А щоб ути мулярем — треба вміти класти Фундаменти, стіни, як великий майстер. Хочу бути я пілотом — високо літати. І шофером, й комбайнером я не проти стати. Зайчик в полі жито жав.
Так низенько присідав Жайвір в небо піднімався Крилами хмарок торкався. Політав-покружляв І до нас завітав. Всім бажає він добра, Успіхів, сердець тепла.
На галяві лісовій Дві суничечки малі Нахилились до трави, Щоб не бачили їх ми, А трава вся загойдалась, зашуміла, захиталась, отяглася і сказала: «Якщо хоч суничку з’їсти — Треба гарно нахилитись.» Йшов із хати — тупи-тупи, Та забувся, що роззутий. Нахиливсь по черевички — Загубились рукавички. Вправо-вліво нахилився — Рукавички не знайшлися. Ой, роззява я, роззява Загубив усе ще зрання. Вчились ми писати «2» Закрутилась голова, Заболіли пальці рук.
Раптом хтось в віконце — стук. Голови підняли вгору, Захитали головою. Руки стали як вітряк.
Полетіли, наче птах. Потім сіли ми рівненько Й написали всі гарненько. Ми вивчали більше-менше І шукали важче-легше.
Я зірвав із гілки грушку, А у другу взяв подушку. Хоч подушка більша, Але вона легша. А грушка маленька, Та вона важкенька. Підготовано за елементами матеріаламу сайту «Вчитель вчителю…»
(1 votes, average: 5,00 out of 5)