Що робити, якщо дитина каже неправду?
Якщо дитина каже неправду…
Усі діти брешуть, але чи завжди це має засмучувати і насторожувати батьків? Адже чесність — одна з основних рис, яку батьки в першу чергу намагаються виховати в дітях. . Вчені вважають, що брехня дошкільнят, яка переважно має вигляд фантазування, є значним досягненням в психологічному розвитку дитини. Натомість систематична брехня молодших школярів має стати першим сигналом тривоги для батьків — у вашої дитини проблеми. Як пояснити дитині, що брехати — це погано і відучити її від такої звички в майбутньому.
Натомість дитяча брехня класифікується дещо по-іншому. Тут можна виділити брехню уявну і брехню заради досягнення власних цілей.
Дошкільнята не задумуються над тим, що казати неправду може бути негідним вчинком. Їхня уява настільки багата, що вони часто не можуть відрізнити дійсне від вигаданого.
Малюкам подобається вигадувати історії, які начебто трапилися з ними або з іншими членами родини, ототожнювати себе з героями мультфільмів та комп’ютерних ігор, вигадувати віртуальних друзів. У таких ситуаціях брехня-вигадка
Свідомість дитини працює у двох напрямках — вивчає дійсність і створює ілюзію. Вигадуючи свій фантастичний світ, дитина робить спробу створити свою таємницю, відгородитися від батьків, заявляє право на своє приватне життя. Не потрібно сварити дитину за її бурхливу уяву. Навпаки, ви повинні допомогти дитині зробити фантастичний світ реальнішим. Поговоріть із малюком про його фантазії, запропонуйте намалювати їх.
Таким чином ви зможете духовно зблизитися з дитиною і краще зрозуміти внутрішній світ її фантазій.
Виділяють такі основні причини дитячої брехні:
Виправдати очікування Часто діти потрапляють під тиск надій, які на них покладають родичі. Таким чином батьки самі спонукають дитину до брехні, висуваючи до неї завищені вимоги.
Привертання уваги щоб відчути себе потрібною. У такому випадку варто знаходити хоча б півгодини щодня лише для малюка, а також всіляко демонструвати своє зацікавлення його життям.
Щоб уникнути покарання Дитина бреше, бо боїться, що її покарають. Саме батьки своїми каральними заходами виховали в дитині страх і небажання визнавати свою провину, кажучи правду. Не варто відкрито запитувати «Хто це зробив?», тим самим провокуючи дитину на брехню.
Краще констатувати факт «Бачу, що ти зробив…» і шукати разом шляхи усунення шкоди.
Уникнути стресових ситуацій Дитина обманює, щоб приховати від сторонніх родинні проблеми .
Спроба помирити рідних Коли дитина є свідком неодноразових сварок дорослих, то намагається самостійно допомогти їм помиритися, вигадуючи ситуації, яких не було.
Страх невдачі Дитині соромно за свій вчинок, вона не хоче, щоб про це хтось дізнався, тому вигадує історії. Схоже відбувається в школі, коли дитина не знає відповіді на якесь запитання і намагається викрутитися.
Наслідування Здебільшого брехати дитина вчиться від дорослих, які при них говорять неправду іншим або просять дитину розповідати комусь неправду. Наприклад: «Скажеш таткові, що ми ходили гуляти». «Коли прийде тітка, скажеш, що мами нема».
Як подолати дитячу брехню
Практично всі діти час від часу кажуть неправду. Завдання батьків полягає в тому, щоб втримати дитину від брехні. Зазвичай першою реакцією батьків на брехню дитини є покарання, хоча воно не завжди дає бажаний результат — дитина наступного разу може краще замаскувати свою брехню.
Для того, щоб боротися з брехнею, потрібно спершу виявити її причини, а тоді вже діяти. Спробуйте побачити ситуацію очима дитини. Покажіть, що готові її вибачити.
Ваші дії на майбутнє
1. На брехню реагуйте спокійно, уникайте надміру емоцій та фізичних покарань; Переконайте дитину, що Мама і тато найближчі друзі. Розповідайте, що «навіть як що ти нашкодив, кажи, бо за правду сварити не буду», коли бачите що починають обманювати, можна обійняти і сказати, що «мама тобі довіряє, тому не бійся, скажи як то таке сталось…»
2 .Спільне вирішення проблеми: намагайтеся знайти причину брехні, разом придумайте інший вихід із ситуації.
3. Хваліть дитину, коли вона каже правду, особливо, коли це вимагає від неї певних зусиль і внутрішньої боротьби.
4. Пам’ятайте про презумпцію невинності. Не робіть поспішних висновків, коли вину дитини не встановлено. Це може травмувати дитину і надалі вона розцінюватиме вас як несправедливу особу.
5. Подавайте добрий приклад. Дитина дуже чутлива до інших людей, особливо, коли вони вчать її говорити правду, а самі іноді брешуть.
Брехати діти здебільшого вчаться в дорослих. Не варто надміру засмучуватися, коли впіймали свою дитину на брехні. Це її перше випробування дорослим світом.
Спробуйте разом із нею з’ясувати мотиви та чинники, що спричинили брехню. Поясніть їй, що з цієї ситуації можна було вийти не обманюючи. Коли ви скористаєтеся вищенаведеними порадами і проведете хорошу психологічну бесіду — ваша дитина більше не брехатиме.
Адже брехати дитина починає з необхідності, коли їй не вистачає вашої любові, розуміння, уваги, турботи.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)