ВІЙСЬКОВІ ПОСЕЛЕННЯ НА ПІВДНІ УКРАЇНИ
Міністерство освіти і науки, молоді та спорту УкраїниГоловне управління освіти і науки Дніпропетровської облдержадміністраціїДніпропетровське територіальне відділення МАН України Відділення: історичне Секція: історичне краєзнавствоВІЙСЬКОВІ ПОСЕЛЕННЯ НА ПІВДНІ УКРАЇНИ Роботу виконала: Бондаренко Сніжана Олександрівна учениця 10 класу Виноградівської ЗШ І-ІІІ ступенів П’ятихатської районної ради Науковий керівник: Бондаренко Анжеліка Юріївна учитель історії Виноградівської ЗШ І-ІІІ ступенівДніпропетровськ — 2013Зміст Вступ………………………………………………………………………………………3Розділ
Економічний розвиток………………………………………………………………233.3. Побут військових поселенців та обряди…………………………………………26Висновки…………………………………………………………………………………29Список використаних джерел та літератури………………………………………….32Додатки…………………………………………………………………………………..36Вступ В історії кожної країни є період, який у майбутньому історики оцінюватимуть неоднозначно. ХІХ ст. для Російської імперії — це такий період, коли було проведено низку заходів, що вплинули на ситуацію всередині країни.
Серед них найбільш неоднозначною є реформа армії, а саме: формування військових поселень. Благородна мета реформування армії задля посилення її боєздатності обернулася не лише майбутніми словесними війнами істориків, що сперечались про природу реформи та методи їх реалізації, але й справжніми якщо не війнами, то повстаннями поселян, що протестували проти створення поселень чи проти порядків, заведених у них. Історія збройних сил, окремих військових підрозділів і формувань посідає чільне місце серед проблем дослідження сучасної історичної науки, що є виправданим, враховуючи роль, яку відіграє армія для будь-якої країни в будь-який період. У перше десятиліття царювання імператора Олександра І поглиблення загальнодержавної кризи досягло таких меж, що старі суспільні відносини почали досить серйозно перешкоджати подальшому розвитку держави. Також треба відзначити, що постійні війни, які вела Росія, вимагали значних витрат на утримання армії.
Уряд Олександра І був поставлений перед проблемою пошуку виходу з такої вкрай складної ситуації. Серед першорядних завдань постала проблема реорганізації комплектування й утримання армії, якій правлячі кола традиційно приділяли значну увагу. Створення військових поселень сприяло появі не тільки нових військово-адміністративних систем і структур, але також стало основою формування нового соціального прошарку суспільства, оскільки мешканці таких поселень були певною мірою відособлені від іншого населення країни і мали власний юридичний статус. Одним із подібних штучно створених урядом військово-господарських формувань на території Південної України стало розміщення першого і другого взводу Стародубівського кірасирського полку в селі Жовте Верхньодніпровського повіту Катеринославської губернії . Актуальність теми полягає у недостатньому її висвітленні, необхідності теоретичного осмислення тієї ролі, яку відігравало військове поселення у селі Жовте Верхньодніпровського повіту Катеринославської губернії в економічному розвитку і трансформації станової структури населення південноукраїнського регіону. Військові поселення мали значний вплив на соціально-економічне становище у Катеринославській губернії та на формування особливої ментальності певної частини її мешканців.
Хронологічні межі дослідження охоплюють період 1823-1857 рр. Вони визначені часом існування військового поселення в селі Жовте Верхньодніпровського повіту Катеринославської губернії. Територіальні межі дослідження обумовлені місцем знаходження військового поселення у селі Жовте Верхньодніпровського повіту Катеринославській губернії .Мета. Метою дослідження є аналіз різних аспектів історії військового поселення, розкриття його ролі і значення в заселенні й економічному освоєнні Південної України, з’ясування особливостей соціально-економічного і політичного становища військових поселенців. Для реалізації поставленої мети в роботі поставлені такі завдання:- простежити процес зародження, функціонування та реформування військових поселень у зазначений період;- визначити основні категорії населення, які формували військове поселення;- дослідити становлення і розвиток адміністративного управління;- з’ясувати економічний розвиток військових поселень;- розкрити причини соціальних конфліктів, їх характер і форми;- показати побут військових поселенців.
Об’єктом дослідження є військове поселення в селі Жовте Верхньодніпровського повіту Катеринославської губернії першої половини ХІХ ст. Предметом дослідження є адміністративна, соціальна і господарська структура військового поселення в селі Жовте Верхньодніпровського повіту Катеринославської губернії, його чисельність, адміністративний та військовий устрій, соціально-економічні аспекти життя. У роботі використано наукові методи: описовий, статистичний, порівняльно-історичний, класифікації та періодизації, які були визначені характером джерельної та історіографічної бази роботи, її метою та завданнями.
Наукова новизна роботи полягає в тому, що у вітчизняній історіографії заявлена тема не розглядалася, і тому вперше здійснена спроба комплексного дослідження адміністративно-господарської структури військового поселення російської армії в окремому населеному пункті в 1823 — 1857 рр. Практичне значення отриманих результатів полягає у тому, що вони є основою для подальших наукових розробок, які пов’язані з формуванням населення Південної України, її соціально-економічного розвитку, організацією військових частин; можуть бути використані при викладанні загальних курсів із історії України, військової історії, краєзнавства у навчальних закладах та підготовці спецкурсів за даною проблематикою. Початком вивчення військових поселень вважають середину 60-х рр.
ХІХ ст. У цей час виходять праці М. І. Богдановича та М. К. Шильдера. Якщо М. І. Богдано — вич здійснив тільки перелік адміністративних інстанцій військових поселень та відзначив їх функції, то А. Н. Петров звернув увагу на внутрішній устрій військових поселень, розглянув питання облаштування та управління військовими поселеннями, описав схему округу поселеного полку. Записки сенатора А. Я. Стороженка стали першою публікацією в дореволюційній історіографії, що характеризувала саме військові поселення кавалерії.
У ній розглянуто створення та функціонування поселених округів кавалерії на півдні Російської імперії у першій чверті ХІХ ст. . У дореволюційній історіографії військових поселень можна виділити два періоди: перший — кінець 60-80-х рр., другий — 90-і ХІХ ст. — початок ХХ ст. Ячменіхін К. М. зазначає, що у працях другого періоду простежуються спроби інтерпретації військових поселень як частини внутрішньої політики уряду. До них належать роботи Н. К. Шильдера, П. П. Карцова, А. А. Кизиветера та інші. У другій половині 20-х — на початку 40-х рр.
ХХ ст. починається вивчення історії військових поселень у радянській історіографії. З’явилась низка робіт Г. О. Верещагіна, С. Я. Штрайха, С. Я. Гессена, автори яких ставили за мету ознайомити широкі кола читачів з «жахами аракчеєвщини» та показати негативний вплив військовопоселеної системи на розвиток держави. Ці роботи носили переважно науково-популярний характер і були компіляцією досліджень дореволюційних істориків.
У 40-50-х рр. ХХ ст. С. М. Ковбасюк продовжив дослідження військових поселень в Україні. Він розкрив причини формування поселень кінноти саме в українських землях, з’ясував засади, на яких ці поселення існували. Значний внесок у вивчення повстань військових поселенців зробив В. О. Федоров, який, використовуючи матеріали Харківського обласного державного архіву, детально проаналізував повстання поселенців Слобідсько-Українських військових поселень влітку 1819 р. . Пожвавлення досліджень історії військових поселень припадає на кінець 80-х — 90-ті рр.
ХХ ст., що відбулося, через зміну ідеологічних пріоритетів і можливість широко залучати в науковий обіг нові архівні матеріали раніше не доступних фондів. У монографії «Армия и реформы: военные поселения в политике Российского самодерж
(1 votes, average: 5,00 out of 5)