Дошкільнята — майбутні першокласники
Навчання шестирічок вимагатиме від дітей міцного фізичного та психічного здоровья, здатності до складної розумової аналітико-синтетичної діяльності, пізнавальної активності, розвинених морально-вольових якостей, високої працездатності, а також певного обсягу конкретних знань, умінь та навичок. Минулі ті часи, коли більшість дошкільнят відвідували дитячі садки. На жаль, сьогодні з різних причин близько 45% дітей охоплені системою суспільного дошкільного виховання, решта лишається поза увагою суспільної дошкільної системи. Отже, на момент
Під час організації роботи з дошкільнятами слід враховувати основні закономірності їхнього фізіологічного, психічного та соціального розвитку, а відтак визначати зміст, обсяг та форми роботи. Не варто продовжувати традицію дублювання шкільних занять, завдань, форм і методів у роботі з дітьми дошкільного віку, підпорядковуючи зміст дошкільної освіти тільки логіці майбутніх навчальних дисциплін. На жаль, між провідними змістовими лініями дошкільної освіти на практиці склалася диспропорція:
Між провідними видами діяльності дошкільнят, навіть за цілеспрямованої підготовки їх до школи, має зберігатися баланс. Це гарантуватиме їм повноцінне фізичне та психічне здоров’я, запобігатиме перевантаженню та перевтоми дітей при переході до шкільного навчання. Основними напрямками роботи все ж таки мають бути зміцнення і збереження здоров’я дитини, її соціалізація, розумовий, мовний і моторний розвиток. Особливу увагу слід приділити підготовці руки дитини до письма.
З цією метою необхідно створити продуману систему соціальних вправ, ігор, масажів, дій з предметами, продуктивних видів діяльності, спрямованих на розвиток дрібних м’язів руки, бо саме зрілість м’язового контролю забезпечує точність графічних дій. Не варто навчати дітей написання літер і використовувати шкільні прописи. Громадська думка і вимоги батьків орієнтуються на застарілі уявлення про те, що раннє навчання дитини суто предметних знань забезпечує її успішне навчання у школі, позитивне ставлення до неї дорослих і однолітків.
Сьогодні завдання педагогів — змінити цю хибну думку і довести результатами своєї праці правильність трактування сутності природи дошкільного дитинства як самоцінного та важливого періоду, як бази для всього майбутнього життя.