Національне самовизначення у творі Шевченка «І мертвим, і живим, і ненародженим»
Шевченко як справжній українець боровся за національне визволення. Його суспільно-політичні погляди з плином часу ставали чіткішими. Він ще більше усвідомлював протиріччя між народом і всім панівним класом, тому викриває тепер не тільки кріпосників, реакціонерів, а й лібералів.
У першу чергу проти них і спрямоване послання «І мертвим, і живим, і ненародженим…».
Автор вперше в українській літературі поставив проблему мислячої еліти і народу як проблему національно-політичну. В благальному звертанні-заклику він говорить про
Обніміте ж, брати мої,
Найменшого брата…
Шевченко доводить, що тільки національне єднання, тільки громадянський мир, просвітлення звільненого народу забезпечить його Батьківщині щасливе
Майбутнє:
І забудеться самотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава Україні,
І світ ясний, невечірній
Тихо засіяє…
Обніміться ж, брати мої,
Молю вас, благаю! А щоб це збулося, поет-демократ звертається до дворян, поміщиків, які «святою правдою торгують», «деруть з братів-гречкосіїв» три шкури…
Шевченко викриває абсурдний лібералізм, хижацьке
Як бачимо, поет спрямовував свій погляд і в минуле, і в сучасне йому життя, а також звернувся і до ще не народжених. Його послання є глибоким філософським роздумом, до речі, і політичним, над долею всієї України. Він звернувся до
Всіх людей із засторогою:
Схаменіться! Будьте люди,
Бо лихо вам буде.
Розкуються незабаром
Заковані люди,
Настане суд, заговорять
І Дніпро, і гори!
І потече сторіками
Кров у синє море
Дітей ваших…
Поетові слова виявилися пророчими.
Цим твором Т. Шевченко заперечив думку про політичну незрілість української нації.