Мої думки про те, як кохання змінює людину
Кохання — велике і прекрасне почуття. Про нього написано безліч книг. Але все одно воно залишається для кожного невідомим, незвіданим, кожен відкриває його для себе по-своєму. Тимко, наприклад, відкрив для себе красу навколишнього світу, побачив, якими прекрасними можуть бути звичайні луки, проста квіточка і навіть назва її, наприклад, невісточка, ромашка.
А головне — хлопець відчув у собі незвичайну силу, міць, гідність. Мабуть, це і є найвище щастя — знати, що є рідна душа, що «є для кого жити на світі».
Кохання Окрилює людину,
Не можна злічити, скільки подвигів здійснено заради кохання. Йшли навіть на самопожертву, заради щастя коханої чи коханого. І це найвищий вияв почуття. Як живе людина, який її духовний світ, як вона ставиться до великих здобутків свого народу, до скарбів народної культури, з якими духовними надбаннями йде вона в завтрашній день — ці життєві питання завжди хвилювали людство. Бо
Людина смертна, але безсмертний народ; Його безсмертність — в наступності поколінь. Мудрість віків, багатство народної душі зберігаються в пам’яті нашій. Повага, шанування старших поколінь — закон життя. Кажуть, сьогодні лежить на дорозі минулого в майбутнє.
А томуі я вважаю, люди не мають права забувати свою історію, не зійти шляхів розвитку свого народу, щоб не робити зайвих життєвих помилок.
Життя не стоїть на місці. Воно вже вступає в третє тисячоліття, воно змінюється, оновлюється, народжуються нові покоління людей, але пам’ять буде завжди тією категорією, якою визначатиметься самоцінність людини. Людина повинна пам’ятати тих, хто дав їй життя, оберігати могили наших предків, бо це наші витоки, це наша’ духовність.